У стародавні часи лицарі з ніг до голови були закуті у металеві обладунки, тому за знаменом і гербом визначали, якого він роду.
Слово «знамено» наше рідненьке, походить від «знай-но мене!»
Слово «герб» прийшло до нас із німецької мови, де Erbe – значить спадщина. Це знак держави, міста чи роду, що передається у спадок, звідси й вираз “гербова шляхта”. Наука, що вивчає герби, – геральдика.
Якщо при зустрічі з кіннотником у металевих обладунках, лицар впізнавав знамено і герб, він робив шляхетний жест довіри: правою рукою (вільною від зброї) піднімав забрало, відкриваючи місце для контрольного пострілу, ніби кажучи: «Честь маю! Тобі життя довіряю!». І зараз у військових існує цей жест віддачі честі.
Честь тоді була дорожчою за життя…
