30 травня 1876 року — у німецькому містечку Бад-Емсі ліберал-реформатор Олександр ІІ підписав підготовлений спеціальною комісією указ, спрямований на остаточне знищення української мови та культури. Емський указ доповнив основні положення Валуєвського циркуляра 1863 р., що заборонив видання значної частини книг українською мовою, але дозволяв навчання неросійською мовою у дворічних початкових класах.
Емським указом заборонили викладати українською мовою в початкових школах, використовувати українську орфографію, передбачалася доплата вчителям «за обрусєніє», наказувалось вилучити зі шкільних бібліотек книжки українською. Місцевій адміністрації наказувалося у вишах створити списки викладачів, які мають «українофільські тенденції», вимагалося перевести цих викладачів на роботу у Росію (у Санкт-Петербурзькому, Казанському та Оренбурзькому округах), натомість в Україну завезти великоросів.
Заборонялося друкувати будь-які книги українською, друкувати ноти з українськими текстами, влаштовувати концерти з українськими піснями, ставити українські театральні вистави, без спеціального дозволу ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги написані українською, видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов (за винятком певних художніх та історичних творів). Згадайте, відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві! Там було заборонено виступати українською, проти чого офіційно виступив Микола Міхновський.
Рішення про те, що української мови немає і бути не може, вивело на барикади боротьби наймирніших українців:
художників,
сліпих рапсодів-кобзарів,
акторів (існувала заборона грати українською тільки в Україні), в інших містах імперії дозволялися п’єси на родинно-побутові теми «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці».
Указ царя-реформатора породив безліч «Чому?»
Чому на барикадах опинилися не художники-баталісти, а пейзажисти? С. Васильківський, К. Крижицький, П. Левченко… Їхні вітряки, хатинки, рожі – своєрідне євшан-зілля.
Чому опера Миколи Аркаса «Катерина» була заборонена до виконання на батьківщині композитора в Миколаєві, але дозволена у Москві? Бо то було за межами етнографічних українських земель. І все-таки оскільки хворий Аркас не виїздив, до нього приїхала московська трупа і поставила «Катерину».
Чому в Києві хор студентів Київського університету виконував пісню “Дощик, дощик крапає дрібненько” французькою? Чому збірник зразків українських вишиванок Олена Пчілка мусила підписувати французькою?
Чому князь Михайло Старицький, чий рід походив від Рюриковичів, від Володимира Мономаха, мав за родичів монархів Великобританії, Франції, Норвегії, раптом став могутнім конкурентом російського імператора? Михайло Старицький мав понад тисячолітній родовід, а царі й 300 років не мали; мав родичів-монархів і дозволяв собі згорда дивитися на царський рід. Щоб довести світові, що не вмерла Україна, Михайло Старицький на власні кошти створив український професійний театр, кращий за імператорський, платив більше, ніж цар своїм акторам, мав найкращі декорації, акторські костюми? Цар навіть кілька разів запрошував його театр до себе, зваблював акторів, щоб перейшли до нього.
Чому члени «Старої громади» власним коштом опікувалися кобзарями України, записували й видавали їхні пісні? Провели з’їзд кобзарів?
Чому сьогодні маємо безвіз, а діти вивчають не європейські мови, а мову окупанта, агресора?
Чому українські фільми не показують у прайм-тайм, тільки в мертвій зоні ночі?
Чому з барського плеча нам кинули аж 75 % мови в ЗМІ?
Чому я – корінна запоріжанка сьогодні чую: «Ви что, па-чілавєчіскі гаваріть не умеєте?»
Залишити відповідь