Справжнім левом і в політиці, і в науці, і в житті був Лев Мечников.
30 травня 1838 р. народився Лев Мечников, вітчизняний географ і соціолог. Представник географічної школи в соціології; вирішальну роль у розвитку людства відводив річкам, морям і океанам. Лев Мечников – старший брат Нобелівського лауреата, засновника наукової геронтології.
Ім’я йому дісталося від діда по матері – подолянина Лева Неваховича. Мати Лева, Емілія була знайома з О. Пушкіним, який захоплювався: «Як Вам пасує ваше ім’я, Мілочко!»
Батько Лева – відставний полковник, поміщик, який пишався своїм боярським родом. Він – відчайдушний картяр. програв свій маєток і віно дружини, тому полишив столицю та поселився поблизу Харкова у с. Панасівка. Мечников-старший вів господарство, розводив коней, а мати займалася вихованням дітей. Вона так яскраво розповідала історії роду, що малий Левко втік із дому. Він направився до Молдови, аби там захопити престол і повернути роду владу.
Льовушка був дуже талановитою дитиною, учився в Петербурзі в училищі правознавства, але в 14 років захворів на коксит, після чого права нога стала коротшою, хлопчик кульгав, пересувався з милицею чи з ціпком; йому шили спеціальне взуття. Прощавай, Петербург! Цілий рік провів у Панасівці з сестрою, молодшими братами, численними родичами, але на волі, на сонці, на повітрі. Зміцнів, став справжнім вершником.
Лев не скорився: харківським гімназистом він тікав, аби взяти участь у звільненні Севастополя. Втікача виловили на полтавській дорозі. Гімназійне начальство не зреагувало «винятково через патріотичні мотиви», але наступний скандал закінчився виключенням. А хіба не скандал, коли гімназисти стріляються на дуелі? Лев викликав однокласника з виховною метою: покарати за образу честі та гідності гарненької дочки викладача. Вони стрілялися в університетському саду і Лев був легко поранений у руку. Довелося зайнятися самопідготовкою та закінчити гімназію екстерном.
17-літнім Лев Мечников поступив на медичний факультет Харківського університету, але за участь у антиурядовій акції був відрахований із першого семестру.
Згодом Лев Мечников опинився на факультеті східних мов Петербурзького університету, паралельно відвідуючи заняття в Художній академії. Після таких «університетів» він мав десять європейських робочих мов і три східні (перська, арабська, турецька). Зрештою, він знову лишив навчання через брак коштів. Його взяв перекладачем керівник дипломатичної місії Б.П.Мансуров, але був звільнений за непокору начальству (намалював карикатуру на начальника, потім стрілявся на дуелі з людиною, яка показала малюнок Мансурову).
У 1859 р. закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету.
І от він в Італії. Батькам пише, що знайшов себе: «я створений бути тільки художником. Ніякі сили світу не заставлять мене кинути батьківщину Тиціана.»
Але тут в долю втрутилися Джузеппе Гарібальді та Олександр Дюма-батько. Письменник узяв шефство над повстанцями: він пожертвував 50 тисяч франків, закупив зброю, на власній шхуні доставив вантаж Гарібальді. І Лев Мечников вирішив присвятити себе визвольній боротьбі. У битві при Вольтурно лейтенант Лев Мечников, командуючи батареєю, «з успіхом відбивав атаки неаполітанської піхоти, коли закінчилися боєзапаси, підняв гарібальдійців у контратаку, але був вражений осколками ворожого снаряду». Важкі рани Лев Мечников заліковував у Неаполі. Дюма відчував моральну відповідальність і намагався допомагати постраждалим. Він звернувся до найкращих лікарів для Мечникова, але той лишився інвалідом. Мечников і Дюма подружилися. Їхнє спілкування надихнуло Льва Мечникова до написання «Записок гарібальдійця», де образи волонтерів автор порівняв із героями «Тараса Бульби».
У Флоренції Лев Мечников часто відвідував український салон Миколи Ґе, де спілкувався з художником Г. Мясоєдовим, із земляками-українцями: Парменом Забелло, В. Ковалевським. Відчував себе, наче вдома, в Україні… Познайомився з родиною золотопромисловця Володимира Скарятина і закохався в його дружину. Ольга Скарятина відповіла Льву Мечникову взаємністю: кинула багатого чоловіка і прийшла до інваліда – гарібальдійця з п’ятирічною дочкою. Обурений чоловік виїхав із Італії. У 24 роки Лев Мечников одружився. Подробиці його шлюбної історії Л. Мечников відобразив у повісті «Сміливий крок». У цьому ж творі автор подав історію козаків із роду Сподаренків-Мечникових. Головного героя представив у такий спосіб: «Він хохол і звуть його Сподаренко».
Боячись репресій, Лев Мечников переправив дружину з дочкою до Швейцарії, згодом і сам виїхав. У Швейцарії він написав низку нарисів із історії козацтва французькою й італійською мовами. Письменник прагнув познайомити західного читача з важливими етапами існування Запорозької Січі, замовчуваними самодержавством.
Народилася у науковця ідея-фікс: вивчити японську мову, яка викладалася тільки у Паризькому університеті. Лев Мечников звернувся до професора Леона де Роні і почув, що за 4 роки зможе ледь-ледь спілкуватися японською, а читати книги чи повноцінно спілкуватися не зможе. Лев знайшов у Женеві японського генерала, який вивчає армійські порядки на Заході, та запропонував взаємне «франко-японське навчання» – і за рік лінгвістичний вантаж поповнено. Міністр освіти Японії запросив Мечникова очолити російське відділення Токійської школи іноземних мов.
В Японії Лев Мечников пробув два роки. За цей час зібрав великий матеріал із географії, історії, економіки, етнографії, політичного устрою країни. На жаль, загострення туберкульозу та прогресуюче малокрів’я заставили виїхати з Японії.
За три місяці поїздки до Женеви Мечников закінчив капітальну на 700 сторінок працю «Японська імперія», поява книги принесла автору славу: Паризьке географічне та Женевське етнографічне товариства обрали його своїм членом, а Лозаннський університет надав кафедру порівняльної географії.
Останні роки Лев Мечников із родиною мешкав у швейцарському містечку Кларан біля Женеви. Весь час віддавав головній праці життя – «Цивілізація і великі історичні ріки. Географічна теорія розвитку сучасних громад». Це унікальний твір про вплив географічного середовища на історико-соціологічний розвиток людства, тому Льва Мечникова вважають одним із засновників науки геополітики.
18 червня 1888 р. 50-річний Лев Мечников помер від емфіземи легень. Похований у Швейцарії на Кларанському цвинтарі. Могилу втрачено (нікому було платити).
Залишити відповідь