Край понтів

Не перше десятиліття кожний ранок, без жодного вихідного я починаю з календаря: вичитую, додаю, викидаю. І майже завжди поруч мій добрий дятел – Хомівна: вичитує першою, вставляє свої п’ять копійок: «Ну, і нащо нам твій москалятник? Ось читаю: «2 червня 1474 р у московському Кремлі впав незавершений Успенський собор, який зводили майстри Кривцов і Мишкін» Для чого це читати українцям?»
Та не кипи ти так, увімкни думалку! Це ж не просто фактик історії. Почалося з того, що 1448 року собор московських єпископів уперше обрав власного патріарха, тобто московська церква стала автокефальною. Постало питання побудови нового кам’яного собору в столиці, щоб затьмарив велич Софії Київської та собору Великого Новгорода. На території Кремля розібрали старий дерев’яний собор і доручили псковським майстрам Кривцову та Мишкіну побудувати всім соборам собор. Собор таки побудували, але він завалився, що засвідчило технічне і технологічне відставання Москви. Власні майстри з побудовою нового столичного собору не впорались.
– Ясно, як у пісеньці: «Йолопуки, йолопуки, чом рашисти ж*опорукі?», – додають Хомівна. – Що далі?
– А далі мусили звернутися до уславленого італійського архітектора, військового інженера Арістотеля Фіораванті або Рідольфо Арістотель Фіораванті (1420-1486). Майстер із династії архітекторів Болоньї. Приїхав у 1475 р, проаналізував, врахував помилки зодчих-попередників. Споруда італійця стоїть і сьогодні. Точних відомостей про Арістотеля Фіораванті немає. Є підстави вважати, що архітектор із сином хотіли повернутися на батьківщину. Московська влада розцінила це як зраду, тому Арістотель помер у в’язниці.
– Це все територія Московського Кремля, значить – собор, державний символ московітам не вистачило кеби побудувати. А гігантоманія кликала на подвиги. Московити спромоглися на території Кремля спорудити друге московське “диво” –”Цар-гармату”, найбільша гармата світу виконана з бронзи жодного разу не стріляла ще й посміховищем стала. Її було відлито 1586 року московським майстром Андрієм Чоховим. Вагою (майже 40 тонн), калібром (890 міліметрів). По суті, ще пам’ятник технічно застарілій навіть на той час бомбарді, які практично зникли з використання у ХV ст., поступилися місцем мортирам, кулевринам, гаубицям. Тобто на момент народження “Цар-гармата” була морально і технічно застарілою на століття. Третій символ Кремля великий бронзовий цар-дзвін, відлитий російськими майстрами Іваном і Михайлом Моторіними 25 листопада 1735 р на Гарматному дворі за указом імператриці Анни Іванівни. Упродовж 1733-1735 рр півтора роки підготовчих робіт. Плавка металу продовжувалася 36 годин, відливання пройшло за 1 годину 12 хвилин. Після охолодження дзвону почалися чеканні роботи, під час Троїцької пожежі у травні 1737 р загорілись дерев’яні конструкції. На розжарений дзвін потрапила вода, від нього відколовся шматок вагою у 11,5 т (700 пудів). Через цей ґандж дзвін залишили у ливарній ямі на сто років. Вага — 160 т (10 000 пудів). Як бачимо, “Цар-дзвін” ніколи не дзвонив і не міг дзвонити.
– Ну, все не як у людей. З якого дива гігантоманія, царські назви? Залякування сусідів? Царський піар? Чи відлив диво-велетнів – дешеві понти? – задумалися Хомівна.