«Їх не учили Батьківщині — їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не учили історії. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» О. Довженко, «Щоденник».
13 квітня 1928 р. у Києві відбулась прем’єра фільму Олександра Довженка «Звенигора».
Ідею стрічки “Звенигора” Олександру Довженкові подарував Василь Григорович Кричевський.
Сценарій написали отаман Юрко Тютюнник (онук сестри Т. Шевченка – Ярини) та Майк Йогансен (праправнук Мігеля Сервантеса). Фільм-легенда про скарби, закопані гайдамаками у надрах гори. Сюжет фільму – це дві тисячі років історії України: скіфи, варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька воля, світова війна 1914—1918 рр.
О. Довженко писав у автобіографії: „Звенигора” в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт, це «прейскурант моїх творчих можливостей», я зробив її одним духом — за сто днів, не зробив, а проспівав, як птах. Мені хотілося розсунути рамки екрана… заговорити мовою великих узагальнень»
Першим друкованим відгуком про роботу Довженка була стаття редактора журналу «Кіно» Миколи Бажана: «Це — історична симфонія, що рівної їй немає в світовому кіно. Це зафільмована лірика, епос і філософія, виявлені в образах такої глибини й значимості, що багатьом не сила до кінця їх розкопати й зрозуміти».
Фільм демонструвався у Москві, два громадські перегляди у Парижі закінчилися овацією, він обійшов екрани Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США, Греції.
