12 квітня, 1908 р. Вербна неділя у Львові.
13-та година. Будинок Австро-Угорського намісництва (нині Львівської обласної ради), робочий кабінет намісника Галичини. На знак протесту проти дій місцевої (де-факто польської) адміністрації, заподіяних українцям (на виборах до Галицького крайового сейму в селі Коропець на очах матері й сестри жандарми багнетами закололи кандидата до сейму 27-річного селянина Марка Каганця; 
фальсифікація виборів до австрійського парламенту; виборча кампанія до Галицького сейму, в якій завдяки підтримці Потоцького депутатами стали дев’ять москвофілів) 20-річний син священика, студент права Мирослав Січинський зробив чотири постріли в 46-річного графа Анджея Потоцького. 
Того ж дня Потоцький помер. О четвертій дня над будинками магістрату й намісництва підняли чорні стяги. Біля пам”ятника Адамові Міцкевичу зібралася велика демонстрація польського населення Львова. Після виступів натовп узявся бити шибки в українських установах і помешканнях. Містами Галичини прокотилася хвиля антиукраїнських погромів. Розмовляти українською на вулицях було небезпечно.
Українська газета «Діло» (Львів) відгукнулася на вчинок Січинського: «Сталося! Історія запише цю подію як перший акт політичного терору в конституційній Австрії».
Народ по селах співав: «Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє!», дітям давали ім’я Мирослав.
Митрополит Андрей Шептицький, духовенство та лідери Національно-демократичної партії засудили вчинок М. Січинського як прояв політичного терору.
Два суди над Січинським засудили вбивцю до смертної кари через повішення. Цісарським наказом цей вирок було замінено на 20 років ув’язнення.
Офіцер австрійської армії Дмитро Вітовський і близький друг Січинського журналіст Микола Цеглинський допомогли влаштувати втечу. Січинський виїхав до Норвегії, згодом – до Швеції, до США. Очолював українські громадські організації, редагував газети. У 1960-х відвідав Україну.
До кінця життя не шкодував про свій вчинок, вважав його виправданим і справедливим.
Прожив 91 рік, помер 16 березня 1979 р. у будинку для людей похилого віку м. Вестленд, штат Мічиган.
