31 липня 1924 р. у Варшаві Сейм ухвалив закон «Про деякі постанови в організації шкільництва», який запровадив, замість національної, утраквістичну (обов’язкову двомовну) освіту в середніх школах, де викладання поступово переходило на польську, тобто державні школи з українською мовою навчання фактично втратили право на існування. Цей шкільний закон 1924 р. отримав назву “lex Grabski” за іменем автора, міністра у справах віровизнань і публічної освіти Станіслава Ґрабського (1923-1926).
Сейм ухвалив закон про проведення плебісциту «на кресах» з метою визначення мови викладання в національних школах. Внаслідок фальсифікації результатів опитування 2 тисячі українських шкіл на Галичині були перетворені на польські.
Запроваджено нову назву для Західної України – «Малопольська Всходня», всі терміни «українець», «український» були заборонені.
31 липня 1924 року польський сейм ухвалив закони «Про мову урядування державної та місцевої адміністрації», «Про мову урядування судів, прокурорських органів і нотаріату», якими було усунено українську мову з усіх державних і самоуправних установ Західної України.
Напередодні нового навчального року українці провели масові віча, мітинги-протести, збори, наради «Проти польонізації українського шкільництва». От кілька цитат зі статті щодо протестного мітингу у Львові: «На 760 сер. шкіл у Польщі є разом усього 14 українських. Деякі сер. польські школи не хотять приймати української молоді. Нам хотять зупинити зріст української інтелігенції. Остання пора отрястись з вродженої байдужиости і сказати тверде слово «досить». Українські батьки не сміють післати своїх дітей до утраквістичних шкіл. За батьками мусить стати загал громадянства».
Діло №194 від 02.09.1925, сторінка 1
повний текст статті:
http://libraria.ua/…/%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0…
Через цей закон кількість українськомовних шкіл зменшилася з 2426 у 1921—1922 до 745 у 1927—1928 рр. Відомий вислів Ґрабського: «Через 25 років не буде жодних українців або русинів. Будуть тільки поляки».
Інформація з відкритих джерел
