10 жовтня 1853 року у Києві відбулися дві надзвичайні події: освячено Ланцюговий міст через Дніпро та, одночасно з цим, відкрито пам’ятник Святому Рівноапостольному князю Володимиру.
Чому саме цього дня? День Володимира? День хрещення? Святого, покровителя мостів? Не вгадаєте. Суцільна проза та політичні інтриги…
Виявляється, що київське духівництво виступило проти спорудження скульптурної композиції і не погодилося на освячення «ідола» ні на день хрещення, ні на день Володимира. А уряд уже вгатив кошти (64 тис. руб.) на скульптуру і укріплення Михайлівської гори. Чому Михайлівської? Бо там росли виноградники Михайлівського Золотоверхого монастиря. Та цісарське не мусило пропасти…
У цей час було добудовано Миколаївський (бо Микола І підписав дозвіл) ланцюговий міст. Його першу цеглину було закладено 11 вересня 1848 р. якраз навпроти Аскольдової могили. Міст споруджений за проєктом і під керівництвом британського інженера Чарльза Віньоля. Металеві конструкції виготовили в Бірмінгемі, потім доставили до Одеси на шістнадцяти суднах. З Одеси на підводах конструкції перевозили в Київ. До столиці навіть прибув Чарльз Віньоль з двома синами – Гуттоном і Генріхом, щоб взяти безпосередню участь у керівництві будівництвом.
Загальна сума витрат на зведення Миколаївського ланцюгового мосту склала більше 3,5 мільйонів рублів.
Митрополит Хресною ходою спустився від Лаври до підніжжя нового моста, а його благословення начебто поширювалося «заразом» і на пам’ятник князю Володимиру. У повісті Миколи Лєскова «Печерські антики» докладно описано цю урочисту церемонію, за якою зі схилів спостерігали тисячі киян. Втім письменник трохи нафантазував: описав безпосередню участь у відкритті царя Миколи І (цар в останній раз був у Києві в 1852 р.).
Політичні шулери пояснили народу, що освячено «гамузом» обидві новобудови.
Миколаївський міст став єдиним у світі шести прольотним переходом через водний простір, тому через рік після відкриття зменшена точна срібна копія Ланцюгового моста була виставлена на Всесвітній виставці в Лондоні, в Кришталевому палаці архітектора Пекстона.
Але для пішоходів його відкрили лише за рік. Їздити транспорту дозволили тільки в 1855 му. Причому проїзд був платний: 20 коп. з однокінних екіпажів і 40 коп.— з парокінних. За те, щоб провести мостом корову, платили 6 коп., коня — 9 коп.
Українці не забувають дорогих сторінок історії. На світанку 14 серпня 1859 року диліжансом через Ланцюговий міст виїхав до Петербурга Тарас Шевченко. Цією ж дорогою увечері 18 травня 1861 року поет повернувся назад уже в домовині. По Ланцюговому мосту, випрягши коней із воза, його провезли студенти університету, далі по набережній до церкви Різдва Христового на Подолі.
30 жовтня 1912 року мостом пішов бензотрамвай: маршрут №23 з’єднував центр Києва (Поштова площа) з містом Бровари.
10 жовтня в 1853 р. в Києві було відкрито пам’ятник князю Володимиру – найстаріший скульптурний пам’ятник міста. Над монументом Володимира працювали троє петербурзьких митців: п’єдестал проектував архітектор Олександр Тон (1790-1858), автор статуї, барельєфів і горельєфів (зображення архістратига Михаїла, зірки ордена Святого Володимира і сцени хрещення Русі) – Василь Демут-Малиновський (1779-1846). Чавунний постамент висотою 16 метрів відлили коштом купця Новікова на Лугненському заводі під Калугою. Бронзову статую князя висотою 4,4 метри відлив барон Петро Клодт фон Юрґенсбурґ у своїй петербурзькій майстерні. До Києва п’єдестал доставили по воді, а скульптуру – на возах, адже в Україні тоді ще не було залізниці. Барон керував встановленням пам’ятника. Ці три прізвища вказано на стилобаті. 
Після того як у Києві з’явилась електроенергія, хрест оздобили електричним освітленням, у темряві він слугував орієнтиром та маяком для паломників і рибалок. Михайло Булгаков згадує пам’ятник у романі «Біла гвардія».
10 жовтня 1872 р. у Києві вперше виконано оперу Олександра Сєрова “Рогнеда”. В основі сценарію опери роман «Аскольдова могила» Михайла Загоскіна та дума «Рогнеда» Кіндрата Рилєєва
Залишити відповідь