Федір Йосипович Селецький народився 28 грудня 1885 р. у с. Уховецьк, Ковельського повіту. Батько – учитель однокласного училища, агроном, лікар-самоук і маляр. За 37 років учителювання отримав від сільської громади вдячність – два хутори землі біля озера.
Федір здобував середню освіту у Холмі, вищу – у Санкт-Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Юнак із «ангельською вдачею» та делікатним характером належав до Української Студентської Громади, проводив гурток українознавства, займався видавництвом українських книжок для дітей і молоді.
23 липня 1914 р. був мобілізований однорічником 1-го розряду до 67-го піхотного Тарутинського полку, брав участь у Першій світовій війні. 6 листопада 1914 р. отримав звання прапорщика. 1 червня 1915 р. закінчив 4-місячні курси Олексіївського військового училища.
З 3 лютого 1916 р. — начальник поліцейської команди 17-ї піхотної дивізії. З 3 березня 1916 р. — командир взводу дивізійного обозу 17-ї піхотної дивізії.
Був двічі поранений, нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня.
На І Всеукраїнському військовому з’їзді у травні 1917 р. Федора Селецького обрали членом Українського Генерального Військового комітету. Брав участь у боях за Київ. З березня 1918 р. секретарем Військового міністерства УНР, виконував обов’язки начальника воєнно-комісарського відділу Українського Генерального штабу. З грудня 1918 р. — начальник загальної управи Військового міністерства УНР.
Під час гетьманування Павла Скоропадського Федір Йосипович керував друкарнею та видавав часопис «Відродження» в Києві.
4 травня 1919 р. у бою під с. Розваж Острозького повіту Волинської губернії загинув 33-річний Федір Йосипович Селецький, сотник Дієвої армії УНР, член Української Центральної Ради.
