– Щось у мене тут не сходиться, – репетує Хомівна. Ти пишеш: «19 серпня 1944 р. опівдні двоє офіцерів «червоної мітли» приїхали за підпільним лікарем, фітотерапевтом Юрієм Липою. «Слово советского офицера, что врач через 2-3 часа будет дома,» – дав один із прибульців. Вранці 20 серпня у сусідньому селі на смітнику знайшли тіло, замордованого методом «кастрації». Молода вдова таємно поховала чоловіка на цвинтарі у с. Бунів.» Це ж якою ганьбою покрив себе кат! Це ж який сором! А йому щось було за порушення слова честі?
– Сонечко, наївна ти! От візьми приклад, що стався 1968 р. у ніч із 20 на 21 серпня танки армії країн Варшавського договору зайшли до столиці Чехословаччини – Праги. Цієї ночі радянський літак Ан-24, що ідентифікував себе як цивільний блок, запросив термінову аварійну посадку на аеродромі «Рузина» в Празі. Чехи дозволили йому сісти. Літак сів, із «цивільного борту» ринули спецназівці. Вони захопили диспетчерську вежу, забезпечили приземлення інших десантників.
Як згадувала наша подруга з ФБ, Квітослава Магасевич: Тільки почала працювати в Моршині лікарем після закінчення інституту. Кожного вечора гул літаків у бік Чехословаччини. А ще мобілізація наших лікарів особливо хірургів. Було страшно, ніби починалась війна.. Після повернення колеги нічого не розказували про пережите, як ми не допитували їх
Після повідомлення про інвазію в кабінеті Дубчека в ЦК КПЧ терміново зібралася Президія КПЧ. Більшість — 7 проти 4 — проголосували за заяву Президії з осудом вторгнення.
О четвертій ранку будинок ЦК КПЧ оточили радянські війська, кагебісти арештували керівництво «незалежної» країни та вивезли до Москви.
У цей же час під чесне слово міністра оборони СРСР маршала Гречка на аеродром «Рузина» нібито для переговорів запросили вище керівництво армії ЧССР під гарантії недоторканності. І тут їх усіх арештували.
– Ось тобі і чесне слово: не радянського офіцера, а маршала»!
– М-да, поганому виду – нема встиду.
