– Ну от, укоськали ми Пятровну – «Какаразніца?»! – переможно видала Хомівна. – Пішла я сьоня в крамницю, стою розстроєна, думаю про Крестовського. Ти ж написала, який він талановитий, скільки створив українець: і романи, і романси, і словник фєні. Правда, щоб друкували, мусив писати імперською, щедро приправленою українізмами. Усі шестеро його дітей увійшли в енциклопедії. А якби була Україна? Скільки ж ми втратили?! Дивлюсь – наш Санько за пляшку розплачується, а продавець Пятровна питає, чи не має він рубля. Подає Санько російського рубля, та не бере, хоче гривню.
– А чому ж ти не кажеш свого улюбленого: «Какаразніца?», – усміхається наш сантехнік.
– Дак ета я пра мову ґаварю: «Какаразніца?»
– Ну, якщо немає різниці – говори українською чи, мо’, слабо? Споримо! – запалився Санько, бо черга його слухала та підтримувала. – На ящик горілки! Споримо, що цілий день говориш тільки українською!
– Спорим! – зопалу погодилася Пятровна – «Какаразніца?» і відчула різницю.