Павло Прокопович Хаустов народився 14 листопада 1882 р. у с. Шаринівське Томської губернії в родині селянина.
У 1906 р. поступив до Томського технологічного інституту. 1911-го поїхав у Москву і поступив на інженерно-технологічне відділення Костянтинівського інституту. 1915-го року закінчив Московський інженерно-будівельний інститут (колишня назва Костянтинявський межевий інститут.
З 1919 року доля Хаустова повязана з Україною: він очолив роботу над складанням проектного плану Києва. На той час Хаустов був єдиним професором з питань містобудування (градостроительства), викладав Геодезію в Київському художньому інституті; серед його учнів були І.Ю. Каракіс, В.І. Заболотний.
У вересні 1930–го було створено Державний інститут проектування міст України (Діпромісто). У ньому Павло Прокопович посідав провідні пости. Вчений мав тоді під 50, але відчував відповідальність за все зроблене. П. П. Хаустов: «продолжая и дальше работать по планировке и строительству городов…, и чувствуя потребность пополнить свои теоретические знания в области архитектуры, я окончил инженерно-строительный институт в Киеве по архитектурной специальности». У 1933 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.
У 1930—1932 рр. Павло Прокопович Хаустов разом із І.І. Малозьомовим розробив генеральний план Великого Запоріжжя. Вперше в Україні була втілена в життя концепція паралельного розвитку міста: Нове місто було автономним, проектувалося окремо від старого Олександрівська. Вперше в світі архітектори зробили спробу створити величезний територіально-виробничий комплекс.
Написав Хаустов розвідку «Велике Запоріжжя» (1930).
У Києві Хаустов жив на вулиці Артема (нині вулиці Січових Стрільців), 42, кв. 17.
11 вересня 1949 р. у Києві після важкої хвороби упокоївся 66-річний український архітектор Хаустов Павло Прокопович. Похований у Києві на Лук’янівському кладовищі (ділянка 17, ряд 15, місце 19).
