Сидимо з дівчатами надворі, сумно, холодно…
– Та розкажи що-небудь веселенького, – штурхає мене Хомівна.
– Давним-давно, кіл так 50 тому… я – молоденька вчителька підміняла влітку секретарку. Директриса школи попросила нікого не пускати. Глип, якийсь тип суне танком до дверей. Я – не пущать, а він так гордо:
– Я – ізгадов!
– Та бачу, що із гадів, тільки не знаю з яких! – відрізала я. Лелечко, це було прізвище великого начальника – Ізгадов! отак-то.
– Це ж треба! Таке прізвище Бог дав! А як називається наука про гадів? Гадологія?
– Не зовсім так: Герпетологія – вивчає плазунів.
– А жаб? – не заспокоїлася Хомівна
– Батрахологія – наука про земноводних, жаб. До речі, амфібія – грецькою земноводна істота.
– А легшого слова знайти не змогла? Ич, батрахологія…
– Легшого? А як тобі – батрахоміомахія?
– Що сама придумала?
– Лестиш мені, сусідонько! Не сама. Так називається найстаріша літературна пародія Європи, що зберіглася з часів до нашої ери. Батрахоміома́хія (грец. βατραχομυομαχια — «Війна жаб з мишами»). «Жабомишодраківка» – перший український твір, складений старогрецьким гекзаметром –- «з грецького лиця на козацький виворіт на швидку руку перештопана» Костянтином Думитрашком. У поемі описано події козаччини ХVII ст. В образі жаб показано козацьке військо гетьмана Надуйгубу. Миші – військо польської шляхти. Аби жаби не були геть винищені, Зевс послав панцерних раків – московське військо.
– Чекай! Чи не той це Думитрашко, який написав «Карії очі, чорнії брови»?
– Так, сонечко, той самий. Його романс «До карих очей» майже одразу став пісенною перлиною (музика Дениса Бонковського).
– А я малою так любила казку “Жабка-мандрівниця”, потім мультик і слова: «Лечу я, значиться, лечу…»!- вела Хомівна.- І досі соромно, що її автора Всеволода Гаршина називала російським письменником. А все сивою дізналася, що він наш, Донецький, що Гаршин позував І. Рєпіну для картин «Не ждали» та «Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581 року». Мене вразило, що Всеволода Гаршина американський літературознавець Е. Ярвут назвав «Безумовним генієм».
– Може, чули: в Україні є такі назви жабок:
– босорканя, раканя – деревна жабка;
– голіаф – найбільша жаба;
– коропа, коропаня – це назви жабок із пухирцями;
– ропавка, ропуха;
– равер – колодязна жаба.
– Наша квітка «лютик» у перекладі з латини називається жабенятко.
– Ти ба, скільки слів! А я згадала: «Спочатку кавуся, а далі розберуся… – кумкала жабка».
