Найперше державники дбають про науку навіть у найскрутніші часи.
14 листопада 1918 року за указом гетьмана Павла Скоропадського засновано Українську академію наук. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини).
27 листопада 1918 р. спільне зібрання обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського.
15 листопада 1945 р. в Аусбурзі, у Німеччині почала діяти Українська Вільна Академія Наук (УВАН).
Юрій Шевельов писав, що 16 листопада відбулися перші збори. Де?
У казармі табору ДП або у вищих поверхах (це були зали, де люди спали), або ж у підвалі між трубами водогону й каналізації, електричними дротами. “Білоколонних мармурових заль там не було. Так мусимо уявити собі у двох варіянтах-можливостях, — де творилася Академія” — писав Шевельов.
12 представників різних галузей науки схвалили проект статуту, який визначив УВАН як спадкоємницю традицій і продовжувачку діяльності УАН у Києві (заснованої 1918 року). Першим Президентом УВАН було обрано відомого історика, нащадка двох гетьманів проф. Дмитра Дорошенка (1882-1951).
УВАН мала 17 наукових груп, багату бібліотеку. Викладачі – 150 науковців, серед яких Григорій Ващенко, Наталія Василенко-Полонська, Дмитро Чижевський.
1945 року Музей визвольної боротьби України у Празі (існував із 1925 року, 1948 ліквідований комуністичною владою Чехословаччини) передав власні фонди новоствореній Академії, що дало початок створенню Музею-Архіву УВАН.
