– Ти таке чула? «Злочинці сховалися за стовбурами кукурудзи», – щойно прощебетав журналіст на ТБ. Та невже кукурудза – дерево? – обурюється Хомівна.
– А ти згадай книгу Всеволода Нестайка “Тореадори з Васюківки”, главу про Робінзона Кукурудзо!
— Ява, — кажу, — а що, якщо влізти і подивитися, куди йти!
— Залізти? Що це тобі — дерево? Це ж кукурудза. Злак. Не чув я, щоб люди на злаки лазили.
— Ну так що, — кажу. — Бачиш, яке міцне. Як бамбук! Може, й витримає.
— Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
– Ой. Хомівно, звісно, стовбур має дерево, кущ, а кукурудза має стебелину, сховатися можна у бадиллі, у заростях… Але нащо ти витрачаєш час на безграмотні канали?
