7 (18) серпня 1782 р. о четвертій годині дня у центрі Сенатській площі у Петербурзі відбулося урочисте відкриття пам’ятника Петру I.
Автором скульптури був французький Етьєн-Моріс Фальконе Halyna E Nando Zhydachevska Фальконе – італійське прізвище, що означає «сокіл, великий сокіл». і його учениця Марі-Анн Колло. У 1765 році за рекомендацією Д. Дідро російський посол у Парижі від імені Катерини II запропонував французькому скульпторові взятися за спорудження пам’ятника Петру. Скульптор прожив у Петербурзі 12 років, самовіддано працюючи над монументом. Марі-Анн Колло виготовила увінчану лавровим вінком голову Петра, взявши за зразок прижиттєву маску імператора. У 1778 р. ставлення Катерини II до Фальконе різко змінилося, тому він покинув Росію, Фальконе навіть не запросили на відкриття пам’ятника.
У день 100-річчя з дня народження Петра І, Катерина ІІ прибула на шлюпці, піднялася на балкон будівлі Сенату в короні та порфіри і дала знак до відкриття. Огорожа впала, під барабанний дріб полки рушили невською набережною.
Напис на постаменті: «ПЕТРУ перьвому ЕКАТЕРИНА вторая лѣта 1782» з одного боку, і латиною «PETRO primo CATHARINA secunda MDCCLXXXII» — з іншого, підкреслює задум імператриці: установити лінію тяглості, спадковості між діяннями Петра та власною діяльністю. Тому Тарас Шевченко й написав: «Первому-Вторая».
На одній із складок плаща вершника ледь помітно вигравірувано латиною: «Ліпив і відливав Етьєн Фальконе парижанин 1778».
З легкої руки О. Пушкіна пам`ятник Петру І, виконаний із бронзи, охрестили «Мідним вершником». О. Пушкін і М. Гоголь пам’ятник вважали загадковим і незбагненним: «Куда ты скачешь, грозный конь?», «Куда несёшься ты, Русь?» Відповіді й сьогодні немає.
У березні 1963 р. журнал «Новый мир», головним редактором якого був Олександр Твардовський, опублікував добірку поезій з приміткою: «Леонид Киселев, ученик 10 класса школы 37, г. Киев». Вірш «Царі», в якому десятикласник зневажав особу царя Петра I, ще й посилаючись на Шевченка, викликав у Москві серед російської інтелігенції й академічних кіл обурення та протести.
Еще мальчишкой удивлялся дико:
Раз все цари плохие, почему
Царя Петра зовут Петром Великим
И в Ленинграде памятник ему?
Зачем он нам, державный этот конник?
Взорвать бы, чтоб копыта в небеса!
Шевченко, говорят, односторонне
Отнесся… Нет, он правильно писал:
Це то первий, що розпинав
Нашу Україну…
Не Петр, а те голодные, босые
В болоте основали Петроград.
За долгую историю России —
Ни одного хорошего царя.
Після «Царів» молодого поета перестали друкувати в російській радянській періодиці.
