26-е березня 1805-го року у найбільшому палаці Речі Посполитої в Тульчині помирав самотній Станіслав Потоцький. Єдиний свідок події – кохана дружина Гертруда – дивилася на нього з медальйона.
Певно, всі 54 роки прожитого пропливли картинками. Ось палац у м. Тартаків на Львівщині, де народився Станіслав Потоцький, син-одинак польського графа Франца Салезія Потоцького. 
Містечко Кристинопіль (Червоноград) на Галичині, де пройшло дитинство, юність. 
Рідкі приїзди батька, доволі деспотична мати і добріший ксьондз Вольф. Звідси Стас їздив до сусідів, познайомився з дочкою графа Комаровського – Гертрудою. Їй було 16, йому – 19 і вони кохалися. Стас ладен був свататися, але раніше 20 (повноліття) не мав права вінчатися. Отоді він почав називати себе словом Щенсний (Щасливий, тобто Фелікс) і навіть писався так.
18 листопада 1770 року Стас посватався. Якоб Комаровський знав, що дочка при надії, тому погодився на заручини. Обвінчалися молоді у греко-католицькій церкві в Нестаничах 26 грудня того ж року потай від Потоцьких.
Батьки ж Потоцького мріяли про корону для сина, про невістку-королівну, тому звістка про шлюб єдиного сина була катастрофою. От і взяв старий граф гріх на душу: разом із Амалією Мнішек (майбутньою тещею Стаса) вони спланували викрадення вагітної Гертруди. Домовилися відвезти її до монастиря у Львові. Та слуги перестаралися: вони кинули юну графиню у віз і, щоб вона не кричала, накрили її подушками та кожухами. Під ними Гертруда задихнулась. Її труп викинули в ополонку. Сина ж вони відвезли за кордон учитися.
Коли «Щенсний» узнав правду, зважився накласти на себе руки. Врятував графа Станіслава Потоцького його джура Бістецький, який став єдиним другом. Стас не міг бачити батьків, тому поїхав не до Кристополя, а до Тульчина. І почалося наведення справедливості: раптово померла мати Станіслава, Ганна Ельджеба. За кілька місяців один за одним ідуть з життя граф Франц Салезій Потоцький, потім Амалія Мнішек. Перед смертю батько заповів синові одружитися з Жозефіною Амалією Мнішек.
Юний Станіслав Щенсний Потоцький лишився єдиним власником величезного батьківського маєтку. Він виконав волю батька: 1 грудня 1774 р. Станіслав Потоцький одружився другим шлюбом, хоч щастя це не додало. 
Дружина його прекрасно малювала, любила жити за кордоном. Легковажна графиня народила в Європі чоловікові одинадцять дітей («твори років і дозвілля»), про зачаття багатьох Потоцький і гадки не мав.
Станіслав переселився до Тульчина, побудував палац, бібліотеку на 10 тисяч книжок. 
Переніс туди свою резиденцію. Потоцький побудував великий театр, зібрав оркестр українських музик під керуванням Федора Ковальчука.
У місті відкрив кінний завод, каретну фабрику. Сам Станіслав Потоцький занурився у політику, а його дружина Жозефіна – у мистецтво. До Потоцьких у Тульчин на чотири дні завітав польський король. Згадував граф і Суворова, який лежав у бібліотеці на його дивані в чоботах.
У жовтні 1791 р. в Яссах Потоцький зблизився з Софією Вітт. 
Вони таємно зустрічалися, бо в місті жив її чоловік – комендант Кам’янець-Подільського Юзеф Вітт. Та добрі люди вклали у вуха рогоносця подробиці.
Юзеф Вітт надіслав Потоцькому ультиматум із вимогою припинити їхні стосунки, або ж сплатити величезну суму грошей за кохану. Станіслав вирішив розлучитися з Жозефіною Мнішек, так само мали зробити граф і графиня Вітт. Жозефіна в цей час була статс-дамою при дворі Катерини ІІ і відмовилася розірвати шлюб. Довгенько Потоцький торгувався з Віттом і таки придбав Софію за 2 млн. польських злотих.
На початку 1798 року Жозефіна Мнішек померла. 17 квітня того ж року поблизу Тульчина Софія Вітт та Станіслав Потоцький взяли шлюб у православній церкві та в католицькому костелі. Закоханий і щасливий Станіслав Потоцький оселився в Умані, заклав найкращий парк Європи.
У Софіївці на острові кохання у рожевому павільйоні Станіслав Потоцький побачив коханців – 45-річну Софію та його старшого сина 23-річного Єжи Юрія Потоцького. Його серце не витримало – він зліг.
Останній день графа. Софія та Юрій у сусідній кімнаті, вони не відважилися зайти до графа. Так і пішов Потоцький у обійми вічності, Софія – у самоту. Вона народила сина Болеслава від коханця. Софія змогла перебороти себе: сплатила величезні картярські борги пасинка та відправила Юрія якомога далі.
А Фелікс – значить щасливий.
Залишити відповідь