4 березня 1918 р. Центральна Рада прийняла ухвалу про реєстрацію громадянства України (УНР). Багато українців на еміграції не прийняли чужого громадянства.
Київ, Лук’янівська в’язниця, 1948 рік. Офіцер із гарним українським прізвищем на «-ко» продовжував нічний допит:
– Какими языками владеете?
– У відповідь називається більше десяти європейських мов.
– На каком языке будете говорить?
– Я – громадянин УНР, буду відповідати українською.
Півроку допитували аристократа Вільгельма фон Габсбурга –Льотрінгена, «українського буржуазного націоналіста» Василя Вишиваного, який не був українцем, не міг бути аристократ ні буржуа, ні націоналістом… Він відмовився видавати прізвища своїх друзів та вигадувати наклепи на соратників по еміграції.
О 3-й годині ночі 18 серпня 1948 року у лікарні №1 м. Києва (Лук’янівської тюрми) серце громадянина УНР Василя Вишиваного зупинилося.
