Яке чарівне свинство! Дивлюся-милуюсь, і напливають «свинські» слова.
Дикий кабан у нас вепр або дик, його самичка свиня – веприня, а маленькі смугастики – поросята; діти-підлітки – підсвинки. Про не дуже доброзичливого сусіда бабуня казали «кабанкуватий» – схожий на кабана. Свиня з хоботом – тапір.
Його свійський співбрат – свійський кнур або надвірняк (кабан, боров – кастровані). Самка кнура – свинка. Свинка, яка очікує дітей-поросят, – льоха, свиноматка. Приміщення для свиноматки – льохи називалося льошник (саж – рублений хлів). Підвал зі східцями – льох.
Свиня хрюкає, рохкає, кувікає.
Не знаю, як у Ваших краях, а у степах Запоріжжя свиню не ріжуть, нею займається колій.
Відомо, що свиня має поганий зір, але у Франції свині полюють на трюфелі. Ціна трюфеля і золота однакова. Як вони розпізнають гриби? За запахом і смаком м’ясного бульйону з часником.
Італійці маленьким трюфелем тартюфолло називають картоплю.
Отака у нас «свинська» лексика.
