– А бодай їм заціпило, тим складним словам; – ткала свої прокльони моя Хомівна.
– І що там трапилося з тими складними словами? – повелася я на закиди сусідки.
– Та уяви собі: перу я тихенько штанці Івасеві, мугикаю собі під носа, раптом як стрельне: «Співаєш? Я через тебе двійку отримав, а ти співаєш!» Виявляється, Івасеві треба було написати було записати складне слово і розшифрувати його. От він і написав: «галіматня» і розшифрував: «матня галімая». Педагогині горло зсудомило, вона мовчки поставила «2» і написала, щоб батьки прийшли до школи. Уяви собі: вчителька сказала, що такого слова немає. Значить, матня є, а слова немає?
– Ясно! І звідки дитина взяла оту «галіматню»?
– Та, від мене: я ж останні дні все раду дивилася, там же суцільна галіматня…
– Знаєш, а у нас такого слова, справді, немає. Ми кажемо: абсурд, ахінея, безглуздя, бозна-що, бридня, глупство, дурниця, дурощі, ідіотизм, казна-що, нісенітниця. А «галіматья» у французів… До речі, вони самі не знають точно, звідки це слово.
Одні кажуть, що слово galimatias запровадив Мішель Монтень у 1580 році, у значенні «jargon des galimatias – незрозумілий жаргон».
Інші звертають увагу на наукові диспути, які часом нагадували бої півнів, або засідання Верховної Ради. Так утворилося складне слово: латинське слово galli (від gallus — півень) та грецьке mathia — знання.
Парижани доводять, що складне слово утворилося від імені та прізвища лікаря Галлі Матьє, який лікував пацієнтів сміхом: на кожному рецепті писав ще й анекдот.
Кухарі вважають, що слово завдячує появою бурді (франц. Galimafree) – погано приготована страва. Не заперечують і англійці, доводять, що давньоанглійське gallimafrey — страва, виготовлена із залишків, обрізків.
– Бач, матня є, а слова «галіматья» у нас немає.
