Князь Лев Сергійович Голіцин народився 12 (24)серпня 1845 року в замку Радзивілів. Його батько – нащадок Гедиміна, мати – фрейліна-полька Марія Єгерська. Усі шестеро дітей (троє синів і троє дочок) отримали прекрасну домашню освіту. Лев багато читав, спілкувався польською, французькою, німецькою, російською не послуговувався. 
Батько передбачив синові кар’єру дипломата. Юридичну освіту та вчений ступінь бакалавра Лев Голіцин здобув у Сорбонні. Коли 17-літній князь повернувся в Росію, почав посилено вивчати російську мову, бо мусив продовжувати навчання та дипломатичну службу. Невдовзі – улюблений учень професора Микити Крилова на кафедрі римського права Московського університету. Магістр римського права продовжив навчання в Лейпцизі та Геттінгені. А для підготовки докторської дисертації поселився на дачі в селі Чулково, на березі Оки. Аби розвіяти нудьгу, Голіцин захопився археологічними розкопками, відкрив кілька стоянок кам’яної доби на березі р. Оки, став членом-кореспондентом Московського археологічного товариства. На дозвіллі відвідав сусідів, які скоро обрали його муромським Предводителем повітового дворянства замість Д.П.Засецького. Зустрів князь і красуню Надію Засецьку, дружину колишнього предводителя поміщика Д.Засецького, дочку Керченського градоначальника, генерала, князя Захарія Херхеулідзева. Шаленство кохання заставило забути про її заміжжя, її дітей… Юний князь відібрав у Засецького не тільки посаду, а й дружину; чоловік із коханцем мали сварку, що перейшла в бійку.
Її шлюб був невдалим, але законним, їхній зв’язок був вдалим, але незаконним, що поставило хрест на кар’єрі науковця і дипломата, перекреслило дорогу князеві до вищого світу. Та гордий князь відкрив для себе «Новий світ».
Голіцин із Надією жили у французькій провінції Шампань, де Лев Сергійович віддався вивченню виноробства, але частенько приїздили до її батька у «Новий Світ». Там красуні належала половина маєтку. Коли Надія Херхеулідзе познайомила Голіцина з маєтком, серце молодого князя захоплено закалатало: він закохався в цю землю…
Упродовж п’яти років тривав зв’язок коханців. Палка пристрасть змінювалася запеклими сварками, сценами небезпідставних ревнощів з боку Надії. Нарешті вони поділили дочок (кожному дісталося по дві) і тема Надії Херхеулідзе стала не актуальною. Кохання згасло, але лишилася на все життя любов до Нового Світу.
Голіцин купив у Криму біля Судака 20 га виноградників, придбав кримськотатарський аул Токлук, пізніше – ділянку землі під Феодосією в німецькій колонії Герценберг і почав шукати істину у вині. З цього часу доля Голіцина різко змінилася: князь виводив нові сорти винограду і творив нові вина. Лев Голіцин висадив виноград сортів Сапераві та Мурведер; виготовлені з них вина знайшли покупців у Криму, в Москві. Князь вважав, що найкраще виготовляти кріплені вина «Мускати», «Мадеру», «Херес». Уже в 1882 році вина його маєтків удостоїлися золотих медалей у Москві, через 4 роки – у Харкові.
За цей час відбулися зміни й у родинному житті. У 38 років Голіцин одружився з графинею М.М.Орловою-Денисовою і переїхав до Нового Світа. Молода дружина опікувалася вихованками (так тоді іменували нешлюбних дітей). Тільки у вересні 1890 року цар дав Софії та Надії прізвище Голіцини. Більше дітей у Льва Сергійовича не було.
Захоплення виноробством спочатку сам князь вважав забавкою, навіть на 25-ліття своєї діяльності зауважив: «Рівно 25 років, як я зробив перше Бордо чи першу бурду». З часом він став авторитетом серед виноробів світу. Голіцин головував у журі винних конкурсів, у Парижі його називали «королем експертів», він чарував усіх не тільки популярністю своїх предків, але й витонченою обізнаністю у виноградарстві й виноробстві. Князь міг за формою листа розпізнати сотні сортів винограду, а за смаком та запахом вина визначити не тільки сорти винограду, з яких воно виготовлено, але й регіон, у якому виріс виноград, особливості ґрунту й навіть погоду – дощовим чи сонячним було літо.
Голіцину ж не давала спокою ідея створення шампанського, яке було б не гіршим за французьке. Робота над створенням шампанського потребувала величезних коштів і праці. Голіцин купив у Європі спеціальне обладнання, пляшки, корки, витратив великі кошти на французьких спеціалістів… На цю справу пішли усі його спадкові кошти, гроші дружини та навіть Надії Засецької. У Новому Світі він заклав на витримку перші партії ігристого вина, які будуть випущені під назвою «Парадіз», «Новий Світ» і «Коронаційне».
У вересні 1888 р імператор Олександр ІІІ здійснив поїздку Кавказом і у щоденнику занотував про тривалу розмову з Голіциним. Після цього за вказівкою царя було придбано величезні маєтки «Масандра» та «Ай-Даніль». У них одразу почалася бурхлива робота: будівництво нових заводів, а в Масандрі за період з 1894-го до 1897 року біля двох найбільших секвой Криму було споруджено літню резиденцію імператора (вона збереглася, бо до 1991 року тут була урядова дача); закладка виноградників із перспективними сортами. До речі, Масандра і сьогодні використовує воду із «царського джерела». Саме на цьому заводі виготовлено єдине в світі вино, удостоєне двох кубків Гран-Прі – «Мускат білий Червоного каменя» (марочне лікерне вино, король Мускатів виготовлене з винограду, зібраного біля скелі Червоний камінь). Про це вино англійський експерт доктор Тейчер сказав: «Панове! Вино настільки високої якості нешанобливо пити сидячи».
Зрештою цар запросив Голіцина завідувати виноробством у Лівадії, в Криму, на Кавказі. Упродовж 7 років Лев Голіцин контролював усе виноробство Росії.
Виготовлене в Україні Новосвітське шампанське Л.С.Голіцина, розливу 1899 р. під назвою «К-4», що означало «Коронаційне — 4-й тираж», було удостоєне найвищої нагороди «Гран-Прі» на закритій дегустації в Парижі 1900 року. Навіть граф Шандон, визнаний знавець шампанських вин і кращий виробник, помилково визнав новосвітський зразок за свій. Довелося тоді князю Голіцину запросити усіх присутніх у ресторан біля Ейфелевої вежі.
1900 року на закритій дегустації у Франції пролунали слова голови дегустаційної комісії: «Це справжнє французьке шампанське, я впізнаю його смак». Шампанське, виготовлене в Україні, одержало найвищий бал і «Гран-Прі». Лев Голіцин удостоївся запрошення на посаду віце-голови дегустаційної комісії. Голіцин досяг вершин майстерності, витратив на створення науки й практики російського виноробства три фамільних багатства. Мету його життя було досягнуто — він став вищим за всіх! Далі — не цікаво!
Коли померла Марія, князь втратив смак життя. Голіцин звернувся до царя з проханням прийняти в дарунок винні заводи Нового Світу, з тим, щоб імператор здійснив мрію князя: створив академію виноробства в Новому Світі.
Останні роки життя Лев Голіцин провів у відносній бідності та хворобах. 26 грудня 1915 р., у віці 70 років, князь Лев Голіцин помер у Феодосії від крупозного запалення легенів. Поховали творця українського шампанського у склепі Парадиз (рай) у Новому Світі, поряд із Марією. Єдиний пам’ятник Голіцину в Масандрі, це погруддя із написом: “Князю – вдячна Масандра”.
