Сидять моя Хомівна, мугикають собі під носа:
Ой піду я до млина до дірявого,
Чи не стріну Василя кучерявого…
– Ага, бабі згадалося, як дівувалося?
– Та, нє, оце подумалося: «Що було раніше…
– Яйце чи курка?
– Нєє, млин чи вітряк?
– Вікі стверджує, що водяні млини («водяні трудяги») існують на нашій землі 7 тисяч років. Були в Україні гребляні (стаціонарні) та наплавні водяні млини. Наплавні млини базувалися лише на великих річках, зокрема Дніпрі, Десні, Сеймі. Відоме полотно Михайла Алісова (1859-1933), де зображено наплавний млин на Дніпрі поблизу Катеринослава. 
– Слово млин походить від лат. molīna, утвореного від дієслова molo; (від давн.в-нім. Mulīn). А у нас народилися слова: власник млина чи працівник на ньому називався ме́льник чи міро́шник або млинар; його дочка – мельниківна; син мельника – мірошниченко, мельниченко. Згодом, коли мірошник почав заробляти на власному млині, брати мірку (десяту частину змеленого) собі – мірчук.
– Ага, ОУН мельниківців очолював Андрій Мельник, а у бандерівців був історик, доктор права Петро Мірчук, – вставила три копійки сусідка.
– Млини, що використовували силу тяглових тварин (коней, ослів, ослюків, мулів, волів), називалися топчак (тупча́к, ступа́к).
– У кінці минулого століття найбільшим млином Європи був млин Нібура (Шенвізе, м. Олександрівськ, нині Запоріжжя).
– Так його на день Покрови 2022 р. обстріляли московити.
Худ. Петро Левченко. Водяний млин. 1898 р. Викрадено окупантами з Херсонського художнього музею.
Залишити відповідь