– Уот услишала сіводня слова «жолд», почали Софочка-три краплі інтелігентності, – пагугліла. Єсть жолудь – плод дуба, жовна – дятел і фсьо. А єсть відь і Жолдак.
– Дійсно, були на Запорожжі наймані воїни: кварцяне військо, сердюки, жолдаки. Почалося з найманого кварцяного війська. Воно утримувалося за четверту частину доходів від королівських маєтків (звідси його назва wojsko kwarciane). У 1562 р. у Речі Посполитій король Сигізмунд ІІ Август створив наймане військо для придушення народних повстань і охорони державних кордонів. Кварцяне військо складалося з піхоти й кавалерії з 1632 р. запроваджено артилерію; утримувалося за рахунок 4-ї частини (кварти) прибутків від королівських маєтків (звідси його назва wojsko kwarciane). 4—6 тис. солдат кварцяного війська були зосереджені в селах і містах України.
– Згодом виникли сердюцькі полки. Сердюк – найманий воїн із не українців.
– Так казакі на сечь женщін не пускали, аткуда тада слова сірдючка. Жєнщіна-воін?
– Е, ні! Сердючка – це ґарґара, дратівлива, зла, сердита жінка. За часів Гетьманщини після ліквідації сердюцьких полків з’явилися воїни-найманці, які отримували жо́лд (польськ. żołd – платня за службу). Звідси прізвища Жо́лдак або Жовдак. Кремезні, вправні воїни носили такі прізвища, передали їх нащадкам. Жолдаки утримувались на кошти «військового скарбу», одержували грошову плату 1 крб. на рік і хліб. Очолював жолдаків отаман, якому платили 4 крб. на рік. Жолдакам видавали форму — верхній грубошерстий одяг білого кольору. За часів Мазепи було 80 жолдаків, пізніше їх стало 50, а потім 30. При Скоропадському жолдаки утворили окреме поселення на березі р. Сейму, коло с. Старої. Це поселення дало початок с. Жолдакам.
– Ось зображення жолдака-драгуна на кахлі 17 століття з м. Черкаси.
– Уот, фсьо ясна…
