– Війна, сирени… Настрій такий, хоч з рогачем на танк. І от… – прийшла сусідка, попросила живець-відросток квітки для дочки.
– Та хоч усі забирай! Немає вже сил їх доглядати. А якої квітки?
– От, пам’яті немає, а Тетяна казала ж… Ну, таке ж політичне та соромітницьке, нагадує будинок під куполом. Мо’ купа підерів, ні – більш європейське: геїв до фіга.
– Так би зразу й сказала: гейхера.
