4 червня 1867 року, у м. Аскайнен, Фінляндія в сім’ї шведських аристократів лютеран народився барон Карл-Густав-Еміль фон Маннергейм. За традицією старший брат отримав корону графа, його брати – титул барона.
Хлопчик народився міцним, здоровим, але надто збиточним шибеником.
У 13 років Карла Густава відрахували з Бьойокського ліцею за незадовільну поведінку. У 15 років батьки, щоб дисциплінувати сина, віддали на навчання до кадетського корпусу у Гаміні. Але навчання не було тривалим. На Великдень його позбавили відпустки: юнак згорнув форму у вигляді ляльки, поклав її на ліжко і подався в « самоволку». І був відрахований. І Маннергейм затявся довести, що він стане офіцером.
Він вирішив вступити до Миколаївського кавалерійського училища в Санкт-Петербурзі, стати кавалергардом, а для цього необхідно було скласти університетський іспит. Протягом року Густав навчався в приватній гімназії Бека у Гельсінгфорсі і навесні 1887 р. склав іспити до Гельсінгфорського університету. Крім того, щоб навчатися в Петербурзі, потрібні були знання з російської мови. Влітку двадцятичний Маннергейм відправився до свого родича Е. Бергенгейма, який мешкав у Харкові, вивчати російську мову з викладачем.
Після Миколаївського кавалерійського училища в Санкт-Петербурзі служив у елітному Кавалергардському полку (1891 – 1903), офіційним шефом кавалергардів була імператриця.
Коні, на перегонах він заробив 14 переломів, карти, борги змусили Маннергейма подумати про одруження.
14 травня 1892 р. 25-річний Маннергейм вінчався в Петербурзі з 20-річною Анастасією Араповою, дочкою генерала. Та чутки твердили, що наречений одружився з двоюрідною сестрою друга через фінансові міркування, що йому припала до душі молодша сестра Анастасії. Ясно було, що пару не добирали на небесах.
Три роки підряд у молодих з’являлися малята: дочка Анастасія (1893—1978), у 1894 р. — сын Володимир, помер маленьким; дочка Софія (1895—1963). Карл Густав пустив придане дружини на розведення породистих коней, що давало не тільки прибутки, а й корисні знайомства.
Високий, красивий чоловік із аристократичними манерами був серцеїдом: захопився графинею Єлизаветою Шуваловою, мав паралельні нюанси з красивими та впливовими особами.
У травні 1896 року на коронації Миколи II у Москві поручик Карл Ґустав Маннергейм та Павло Петрович Скоропадський разом брали участь під час коронаційного проходу Миколи II по кремлівській площі. А таємне кохання Скоропадського фрейліна Олександра Дурново супроводжувала царський кортеж до Москви. На урочистих обідах, балах, у театрах зустрічалися Павло та Аліна. Батьки Аліни не давали згоди на шлюб, але кохання перемогло: молоді влаштували таємні заручини.Та небо подарувало закоханим два тижні щастя.
11 січня 1897 року у придворній каплиці в Санкт-Петербурзі відбулося вінчання 24-річного Павла Скоропадського з 19-річною Олександрою Петрівною Дурново (без благословення батьків).
До майна Скоропадських шлюб Павла Петровича з Олександрою Дурново додав три маєтності у В’ятській, Костромській і Нижегородській губерніях із землями та лісами, що мали вартість до 400 тисяч рублів золотом. Родина Скоропадських стала родиною мільйонерів.
Небеса подарували Скоропадським 48 років у горі та радості.
А в родині Маннергейма спокою не було. Дружина пильнувала походеньки чоловіка, сама ж не уникала інтрижок. Спочатку від дружини та коханок рятувала служба, але баронеса зважилася на сміливий крок: таємно від чоловіка відправилася з санітарною частиною в Китайський похід, щоб знаходитися поряд із Маннергеймом. Карл Густав разом із драгунами здійснював рейди в тил супротивника; мужньо виконував роль зразкового чоловіка, але недовго – втік від дружини в наукову (точніше розвідувальну) експедицію в Китай. За цей похід він отримав у 1902 р. три іноземні нагороди: французький Почесного Легіону кавалерський хрест, італійський Св. Маврикія та Лазаря офицерського хреста, грецький Спасителя офіцерського хреста.
Дружина такого не змогла простити. Повернулася в Петербург, привела свої фінансові та майнові справи у такий порядок, що чоловік лишився ні з чим; забрала дочок і виїхала в Париж.
Карл Густав Маннергейм не подумав судитися; він позичив гроші та й подався на війну.
У січні 1904 р. Маннергейм був запрошений на останній бал у Зимовому палаці.
У 1906-1908 рр. член Російського географічного товариства мандрував із таємним завданням Середньою Азією, Китаєм, Монголією та Японією (14 тис. км верхи). Після повернення Микола II розмовляв з розвідником сам-на-сам півтори години.
У Першу світову Маннергейм командував кавалерійською бригадою, потім дивізією, дослужився до генерал-лейтенанта. Вище було тільки звання повного генерала. За вихід із оточення нагороджений Георгіївською зброєю.
50-річний Маннергейм прослужив у царській армії 30 років. Ніколи не займався політикою.
А вже після війн навесні 1919 р. тимчасовий правитель Фінляндії подав на розлучення. Анастасія Миколаївна померла в 1936 р. в Парижі, дочки жили у Франції та Великобританії.
Залишити відповідь