Радіо виводить Шевченкове: «було видно, було чути, де реве ревучий». От Хомівна й запитує: «Хто такий Ревучий? Чи краще – «пане-брате Ревучий», звідси бо «панібратське» слово Ревуха?»
– Хто? Ні, скоріше «що», бо це ім`я порога. Ревучий – ревів, гримів на Дніпрі вище Запоріжжя – спробувала я пояснити.
– А Ревуцький – це той, хто народився на Ревучому?
– Дійсно, прізвища із суфіксами -зьк-, -ськ-, -цьк- вказували на місцевість, наприклад: у Вишнівці народився Вишневецький, у Острозі – Острозький. Втім спочатку були прізвиська у лоцманів, козаки Ревухи мали зимівник поблизу Ревучого.
– А ти знаєш якісь історії про цю родину? Ти ж доводиш, що історія кожної родини – державної історії краплини.
Задумалась я. Митрополит Андрей Щептицький колись говорив, що вчився на діях таких родів як Ржевуські. Рід Ревух ще за часів Хмельницького став Ревуцькими. Козацький старшина Петро Ревуцький служив у війську отамана Петра Калнишевського. Може пам’ятаєш, Тарас Шевченко оспівав Іржавецьку чудотворну ікону Матері Божої, заступницю козацьку, яку запорожці возили з собою в Задунайську Січ, а потім таємними стежками доправили в Іржавець — до родового маєтку Марії Хмельницької. Кажуть, переправили ікону брати Ревуцькі. Відтоді хоча б один із кожного покоління Ревуцьких ставав священиком іржавецької Свято-Троїцької церкви.
Священиком був Гаврило Романович Ревуцький. Його син Микола Гаврилович — “потомствений іменитий громадянин” закінчив Полтавську духовну семінарію — добре грав на скрипці, непогано співав (хоча й не так, як його старший брат Олександр, артист Петербурзької італійської опери) – теж священик. Дружиною Миколи стала Олександра Дмитрівна Каневська, дочка предводителя прилуцького дворянства, прекрасна піаністка. Для неї існували два кумири: її рідний дядько Олекса Стороженко — український письменник, народознавець (і водночас “найкращий Шерлок Холмс” Російської імперії) — та Лев Толстой, із яким вона листувалася, розмірковуючи на теми моралі та народної освіти.
Знайшлися у Миколи та Олександри Ревуцьких сини Дмитро та Левко Ревуцькі. Нащадки старовинної козацької шляхти за материнською лінією належали до козацького шляхетського роду Стороженків, були нащадками двох гетьманів: Богдана Хмельницького — по дочці Марії Богданівні, одруженій із Іваном Стороженком, та Павла Полуботка (його правнука Феодосія була прабабою братів Ревуцьких).
Народились вони у славетному селі Іржавці на Чернігівщині: Дмитро — 5 квітня 1881-го, Левко — 20 лютого 1889 року. Хрещені були перед оспіваною Тарасом Шевченком Іржавецькою чудотворною іконою Матері Божої. Стали брати Ревуцькі відомими композиторами, мистецтвознавцями.
Інша гілка роду Ревухи розбагатіла, сполонізувалася і стала зватися Ржевуськими (Жевуськими). Протягом ХVІІ століття ця родина зробила неімовірну кар’єру: три покоління поспіль посідали становище коронних гетьманів Речі Посполитої. Знаменитим був син останнього коронного гетьмана граф Вацлав Ржевуський, який звав себе козак Ревуха і загинув у битві з московським окупантами 14 травня 1831 року під Дашовим.
– Господи! Скільки імен! Тут же не краплина історії, а ціле море! Як же я мало знаю…
Залишити відповідь