Охо-хо-хо! І хо чи не хо, а тре географію вчити, війна змушує, – причитають Хомівна, – а як його вчить, коли макітронька болить?
– Сонечко моє, не ґвалтуй свого розуму – роби маленькі штурми, пригадуй слова-родичі!
– Які слова, а, Лис Микита?
– Ну, хоча б згадане тобою слово лис. Згадай географічні назви з цим коренем!
– Лисичанськ!
– Правильно. В урочищі Лисячий Байрак була слобода з такою назвою. У 1710 р. козаки заснували там селище Лисяче, що згодом стало Лисичанськом. У ньому 1796 р. з’явилася перша вугільна шахта. А як лисиця литовською?
– Такої! Спитай у хворого здоров’я! – обурюються Хомівна.
– У часи Великого князівства Литовського в Україні з’явилися назви річки та села Лапинка від литовського «лапе» – лисиця. На березі Чорного моря в Криму теж є дуже відоме місто з лисячою назвою – Алупка, адже «алепу» – лисиця грецькою.
– Знаєш, так я певно швидше затямлю!
– До роду лисиць належить і корсак, звідси назва річки Корсак в урочищі Ак-Джобай – ногайською «біла вода», вершини біля витоку цієї річки – Корсак-Могила у Приазовському районі.
– Колись житло лисиці, лисячі нори козаки називали скотами, звідси назва старого зимівника – селище Скотувате, Донецька обл. та селище Скотувате у Скотуватій балці Дніпропетровської обл.
– А лисиця англійською fox – фокс дала нам низку слів: пес – спеціаліст із лисячих нір – фокстер`єр; фокстрот – лисячий крок.
