26 липня 1891 р. у заможній родині у с. Сможе Сколівського району Львівської області народилась Марія Бачинська. Її батько – греко-католицький священик Михайло Сас-Бачинський (1866-1912), нащадок давнього шляхетського роду Драго-Сасів; письменник, перекладав твори А. Міцкевича, друкувався у львівських часописах «Зоря», «Дзвіночок», «Діло»; (під псевдонімами: О. Филяретів, О. Філаретів, Орест Філаретів); фундатор і перший голова Дрогобицької «Просвіти». Мати Ольга з Устияновичів – галичанка з відомого священичого роду, професійна журналістка.
Марія змалку пишалася блакитною кров’ю роду, училася гідно нести його славу. Здобула ґрунтовну освіту: в 1909 р. закінчила український ліцей для дівчат у Перемишлі. Вищу освіту 18-річною дівчиною поїхала здобувати до столиці Австро-Угорщини у Вищій торговельній школі для дівчат. У Відні Марія Донцова познайомилася з Надією Суровцовою, яка згадувала: «Маленька, щупленька жіночка, трохи манірна».
Саме в цей час (1909-1911 рр.) Дмитро Донцов був вільним слухачем у Відні на правничому факультеті університету. Маленька, худенька гарнюня Марія та Дмитро познайомилися. Він магічно притягував панянок, мав вервечку закоханих жінок, позашлюбного сина Валентина; вони покохалися, але батько Марії не хотів благословити шлюб греко-католички з православним «невідомим еміґрантом». В’ячеслав Липинський теж відмовляв дівчину від цього шлюбу.
Після раптової смерті 46-річного Михайла Бачинського перешкод молодим не було. 
27 травня 1912 р. у Львові, у церкві Успіння Пресвятої Богородиці вінчалися Дмитро Донцов та Марія Бачинська. Після одруження з Марією Бачинською мешкав Дмитро Донцов у Львові на вул. Курковій, 11 (тепер вул. Лисенка).
Марія дуже допомагала йому в організації видань, часом здавала особисті речі у заставу, щоб роздобути гроші на друк журналу. Однак десь через 7 років шлюбу у подружніх стосунках Донцових настало значне охолодження, бо Дмитро — не однолюб і не збирався обмежувати спілкування зі своїми прихильницями ідеологічними дискусіями. Як писав сам Донцов: «Чеснотливим бути не можу, бо це передусім – нудно».
