Звідки взялося поняття “вантаж 200”?
«Вантаж 200» – кодове значення, що увійшло у вжиток після десятирічної війни в Афганістані (1979 1989).
Звідки така цифра? Обґрунтування суто юридичне. Таким був номер наказу про запровадження військових перевезень. Крім того, для дозволу з транспортування тіл заповнювали типову форму документа – бланк № 200, звідти й назва. Також у цьому ж нормативному документі було закріплено вагову норму транспортованого загиблого, яка становила близько 200 кілограм (приблизна маса тіла в труні, запаяній у цинкову оболонку). Загиблих називали «двохсотий», звідси вираз «здвохсотився».
«Вантаж 200» з Афганістану у Ташкент доставляли «чорні тюльпани» – Ан-12; 18 гробів у вантажному відсікові. За законом вантаж мав бути доставленим рідним за 7 днів.
Під час десятирічної другої війни у Чечні (1999-2009) через Моздок-Грозний «вантаж 200» почали перевозити у поліетиленових пакетах: у три ряди вкладали 53 трупи у вантажному відсікові Ан-12.
На дев’ятому році російсько-української війни імперія перестала дбати про своїх загиблих… 
«Вантаж 300» – це поранений. 300 кг – вага тіла на ношах і двох медиків, які його супроводжують; крапельниці.
Вага важлива для оперування вантажами, особливо при транспортуванні літаками, тому у кодуванні документів вживали вирази:
«Вантаж 100» – транспортовані боєприпаси (зброя, бойові патрони, снаряди, міни різних типів і призначень), або труна з дитячим тілом.
«Вантаж 400» – полонені; бійці, які отримали контузії.
«Вантаж 500» – медикаменти, ліки, золото.
«Вантаж 600» – великі габарити.
«Вантаж 700» – гроші, намародерене майно.
«Вантаж 800» – хімічна або будь-які види отруйної зброї чи зброї масового ураження (біологічна зброя) у металевих ящиках, схожих на цинки 200, з оранжевим маркуванням.
“Какие у нас могут быть отношения с Россией? Только гуманитарные, под девизом “Украина – главный поставщик “груза 200″ в РФ”, – написав на “Українській правді” депутат Севастопольської міськради Василь Зеленчук.
