Пам`ятаєте, у Володимира Висоцького казку про цапа відбувала? Сумирний, довгорогий козел завжди одержував буханців, коли «волки лишку отхватили». 
Худ. А. Ковальський Зграя вовків.
Навіть Вовк відзначив: «Робяти, я горжусь козлом, героическая личность, козья морда». Та одного разу цап «оборзел» і з кущів назвав вовка «сволочью», чим довів, що він – мовознавець, а не хам. Адже слово «вовк» давно утворилося від улкос- де корінь означає «рвати, тягти, волочити». Отже, вовк – той, хто роздирає і волочить жертву. Ім’я Адольф – старонімецькою шляхетний вовк. 
Худ. А. Ковальський Самотній вовк.
Найбільш поширеними в Україні були картини Альфреда Яна Максиміліана Веруш-Ковальського, які зображували зграї вовків, вовків-самітників (вовк-бирюк), полювання на вовків і навпаки – напади вовків… 
Альфред Ковальський народився у маєтку батьків під Сувалками у сім’ї нотаріуса. Там же пройшло дитинство хлопчика. Коли у 1865 році батько майбутнього художника отримав місце нотаріуса в Каліші, сім’я виїхала з Сувалок. У Каліші А. Ковальський закінчив гімназію і брав свої перші уроки малювання. Знайшла у фейсбуці, що учителем Альфреда був Іван Левицький. Шановні, Іван Семенович, який пізніше став Нечуй-Левицьким дійсно викладав російську мову в Каліші у 1866-67 рр., але у жіночій гімназії.
Згодом Ковальський продовжив навчання у варшавській школі витончених мистецтв у класі малюнку Войцеха Ґерсона. У 1871 році художник їде за кордон — живе в Дрездені, Празі, Мюнхені. У 1872—1873 роках навчається в дрезденській Академії витончених мистецтв. З 1876 р. він живе з 1876 року в Мюнхені, відвідує заняття в мюнхенській Академії, входить до гурту польських художників, що склався навколо Юзефа Брандта («Вільна Ороньська Академія»). До цього гурту належали Ілля Рєпін і Микола Івасюк. Пожружжя Брандтів мешкало в Мюнхені, а на літо переїздили відпочивати разом із друзями-художниками до маєтку Ороньсько. Там Брандт мав не тільки гарний маєток, а був господарем кінного заводу.
Коней Оронсько бачимо на полотнах Брандта з української тематики («Військо йде», «Бій з татарами», «Ярмарок на Україні»), у картинах його друга Миколи Івасюка. Бачимо скакунів у творах А. Ковальського.
З 1890 року А. Ковальський — професор мюнхенської Академії. Неодноразово виставлявся на батьківщині: в Варшаві, Кракові, Львові, Познані. У 1904 році Альфред Ковальський нагороджений Золотою медаллю на художній виставці у Львові.
16 лютого 1915 р. в Мюнхені упокоївся Альфред Ян Максиміліан Веруш-Ковальський
