25 жовтня 1885 року в с. Сущани (нині Кагарлицького району на Київщині) народився Карпо Трохименко. Батько сільський писар.
Навчався в Київському художньому училищі (1902 до 1910), його вчителями були М.К. Пимоненко, І.Ф. Селезньов, Г.К. Дядченко, О.О. Мурашко. Згодом у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1906-1907) у М. Касаткіна, продовжив у Петербурзькій академії мистецтв (1910-1916) у майстерні художника-баталіста Миколи Самокиша.
У 1915 році в складі учнів М. Самокиша, під керівництвом професора виїжджав на Західний, а потім на Чорноморський і Кавказький фронти Першої світової війни для виконання етюдів і замальовок, які друкувалися в журналах «Лукомор’я» і «Сонце Росії». У 1916-1917 роках, після закінчення академії, Карпо Трохименко перебував на Кавказькому фронті рядовим лейб-гвардії. В діючій армії створив композиції, в яких відтворив бойові операції і побут російських солдат.
З 1918 року працював у Києві в Комісії охорони пам’яток старовини і мистецтва, займався розписом церков. Потому викладав малювання у різних навчальних закладах. У 1933-1974 рр. – викладач у Київському художньому інституті (від 1938 – завідувач кафедри композиції і керівник майстерні батального та історичного живопису, від 1939 – професор). 
На жаль, політика державного терору, змушувала художника пристосовуватися, обирати дозволені теми та жанри: тема Шевченка. Одне з найкращих полотен «Шевченко й Енгельгард», полотно «Катерина» художник створив у 1939 році.
Творив портрети представників творчої інтелігенції (портрети академіка М. Біляшівського, художника О. Фоміна, композитора М. Вериківського, письменника М. Стельмаха, академіка О. Богомольця).
Відводив душу, малюючи пейзажі (“Зима. Київ”, “Стоїть гора висока”, “Вечір над Дніпром”), але мусив писати індустріальні, присвячені великим будівництвам, героїці колективної праці (“Дніпробуд”, “Початок Дніпробуду”, “Кадри Дніпробуду”). 
Після війни продовжив Шевченкіану: «Т. Шевченко на Чернечій горі», 1960; «Т. Шевченко в Каневі», 1961; «Вечір на Тарасовій горі», 1963; «Тарас Шевченко шукає свою долю», 1964);за що удостоївся Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1969).
Упокоївся Карпо Трохименко 1 жовтня 1979 р. у м. Київ.
