У сиву давнину у нас було так: людину, чия поява викликала бажання затулити носа, здавна називали «чмир» (від давньої назви болота, трясовини) «chmir» – нечупара; звідси слово «чмирити» – чманіти від смороду. Сильний дух (запах) мав назву смрад, сморід; у сербській мові «смердіти» означає лише «пахнути». І сьогодні у чехів щось неприємне «пахне», а приємне «вонє», згадайте слово «благо-воніє».
А чому ж слово тхір і натхнення однокореневі? «Тхорик» – зменшувальна форма від «тхір», у давньоруській мові це слово писалося як «дъхорь». Корінь «дъх» («тх») – звуконаслідувальний, той же, що і в словах «дух», «натхнення», «дихнути». Дух тхора дуже міцний; тому назву тварини можна перекласти як «вонючка»; маємо й еталон вонізму – «вонючий, як тхір». Сподіваюсь, що дух творчості та дух тхорика мають різні пахощі.
Для назви тварини «тхорик» у низці європейських мов існує два слова. В англійській мові це polecat і ferret. Уже кілька століть словом polecat називають диких тхорів, які живуть у природі, а ferret – їх свійських родичів. В Україні здавна живуть два види диких тхорів (родини горностаїв): степові – руденькі й лісові – темненькі. Тхори дуже грайливі, розумні і віддані господарю, тому їх використовували для полювання на кролів, але оберігали від них курники.
І нині існує плутанина в назвах, які дають свійському тхорику. Наприклад, деякі продавці іменують тхорів: фретка, ферретка, фредка або фуро. Згадайте полотно Леонардо да Вінчі «Пані з горностаєм» (італ. Dama con l’ermellino)! Саме там зображений родич горностаїв – свійський тхорик – фретка!
Звідки пішла ця плутанина?
Слово fretka вживається в сучасній чеській, словацькій, литовській, латиській і деяких інших європейських мовах. В українську мову слова фретка, фредка, ферретка прийшли з польської і походять від слова fretka. Таким чином, «фретка» і «домашній тхорик» – синоніми. Свійські фретки у середньовічній Європі довгий час заміняли котів у боротьбі з мишами. Часом жінки використвували їх для захисту від хуліганів і ґвалтівників.
Одомашнена альбіносна форма чорного лісового тхора називається фуро – це термін, усталений у звіроводстві для позначення тхориків-альбіносів: з білим хутром і червоними очима.
