– Ехе-хе-хе-хе, – причитають Хомівна, -такого не бувало, щоб сорока острів на місто проміняла. Скільки себе пам’ятаю, дятли, зозулі, сороки зрідка в місто з Хортиці залітали, а нині живуть у нас. От навпроти мене на дереві гніздо сорок – всю ніч скрекекечуть, спати не дають.
– Певно, сороченят виховують, готують до самостійного життя, – підтакую я.
– Слухай, ти казала, що найдавніші наші слова з –оро-, -оло-. Звідки тоді сорока?
Важко сказати: схоже, з давньо-індійської śarí (śā́riḥ) «якийсь птах» чи праслов’янської *svьr̥čati «видавати звук, сюрчати». Навіть ім’я було таке. Ви, наприклад, знаєте, що мати Євгена Коновальця звалася Марія Сорока?
– Потім слово поширилося, мов брехня по селу:
Слово Мова
саро́ка білоруська
свра́ка болгарська
sroka верхньолужицька
ϰόραξ «ворон» грецька
śarí «якийсь птах» (śā́riḥ) давньоіндійська
сорока давньоруська
*k῀or- індоєвропейська
cornīx «ворона» латинська
šárka «сорока» литовська
свра́ка македонська
sroka нижньолужицька
svorko полабська
sroka польська
*sorka праслов’янська
*sv «видавати звук, сюрчати» праслов’янська
sarke «тс.» прусська
straka словацька
sráka словенська
Самця сороки часом називали «сорока́ч», малятка – «сороченя». Саме італійська назва сороченятка «газетта» мала зображення пташка і дала назву першого друкованого ЗМІ – газета.
Справа в тім, що у 16 столітті в Італії (Венеції) існував цех записувачів новин. Для ознайомлення з такими записами, треба було заплатити маленьку срібну монетку газетту (від слова газа – скарб). Кажуть, назва монетки перейшла на назву газети. Правда, є ще одне пояснення. Лісову пташку-пліткарку, яку італійські газети узяли за емблему, називали газзетта, по-італійськи сороченя. Може, так народилося слово. У 1631 році француз Теофраст Ренодо створив дуже популярну серед читачів «Ля газетт».
Читала, що Булаховський, Коваль пов’язували слово сорока з др. *сорокъ «мішок», сорочька як мірою відповідної кількості шкурок. Сорок шили з 40 шкурок білих білок, куничок чи соболів. Саме тоді виникло слово «сорок» замість «чотири десенті», чотирде́сять (псл. četyre desęte; складений числівник, утворений із числівника četyre «чотири», укр. чоти́ри і форми наз. в. мн. числівника desętь «десять», укр. де́сять); і звідси слова:
сорачня́ «кладка з 40 снопів»
сорокі́вець «монета в 20 копійок (40 крейцерів); купюра в 40 карбованців»
сорокі́вка «пляшка, що вміщає сорокову частину відра або чверть літра»
сороко́вець «монета сороківець»
сороко́ви́й
сороко́ви́ни «сороковий день після смерті».
Сорокою (ожигою) козаки називали пристрої для ближнього бою, що забезпечували шквал вогню в момент атаки, коли ворог іде кучно і важко не влучити (середньовічні кулемети).
Від основ іменників соро́ка і [ла́ба] «лапа» утворилося слово сорокола́б «сокирки, Delphinium consolidum L. (Consolida arvensis (L.) Opiz.)» (бот.), назва зумовлена подібністю форми квіток сокирок зі шпоркою біля основи до форми сорочих лап. 
сорокаті́льник «сорокопуд, Lanius L.» (орн.), страхопуд «сорокопуд сірий, Lanius exubitor L.» (орн.) Інколи ми вживаємо слово страхопу́д «опудало; страховище; боягуз, бо від страху перепуджується».
У чеській мові strakopud «строкатий дятел».
Головне зображення: соро́ка «Pica Briss.» (орн.)
