– Ехе-хе-хе-хе, – причитають Хомівна, -такого не бувало, щоб сорока острів на місто проміняла. Скільки себе пам’ятаю, дятли, зозулі, сороки зрідка в місто з Хортиці залітали, а нині живуть у нас. От навпроти мене на дереві гніздо сорок – всю ніч скрекекечуть, спати не дають.
– Певно, сороченят виховують, готують до самостійного життя, – підтакую я.
– Слухай, ти казала, що найдавніші наші слова з –оро-, -оло-. Звідки тоді сорока?
Важко сказати: схоже, з давньо-індійської śarí (śā́riḥ) «якийсь птах» чи праслов’янської *svьr̥čati «видавати звук, сюрчати». Навіть ім’я було таке. Ви, наприклад, знаєте, що мати Євгена Коновальця звалася Марія Сорока?
– Потім слово поширилося, мов брехня по селу:
Слово Мова
саро́ка білоруська
свра́ка болгарська
sroka верхньолужицька
ϰόραξ «ворон» грецька
śarí «якийсь птах» (śā́riḥ) давньоіндійська
сорока давньоруська
*k῀or- індоєвропейська
cornīx «ворона» латинська
šárka «сорока» литовська
свра́ка македонська
sroka нижньолужицька
svorko полабська
sroka польська
*sorka праслов’янська
*sv «видавати звук, сюрчати» праслов’янська
sarke «тс.» прусська
straka словацька
sráka словенська
Самця сороки часом називали «сорока́ч», малятка – «сороченя». Саме італійська назва сороченятка «газетта» мала зображення пташка і дала назву першого друкованого ЗМІ – газета.
Справа в тім, що у 16 столітті в Італії (Венеції) існував цех записувачів новин. Для ознайомлення з такими записами, треба було заплатити маленьку срібну монетку газетту (від слова газа – скарб). Кажуть, назва монетки перейшла на назву газети. Правда, є ще одне пояснення. Лісову пташку-пліткарку, яку італійські газети узяли за емблему, називали газзетта, по-італійськи сороченя. Може, так народилося слово. У 1631 році француз Теофраст Ренодо створив дуже популярну серед читачів «Ля газетт».
Читала, що Булаховський, Коваль пов’язували слово сорока з др. *сорокъ «мішок», сорочька як мірою відповідної кількості шкурок. Сорок шили з 40 шкурок білих білок, куничок чи соболів. Саме тоді виникло слово «сорок» замість «чотири десенті», чотирде́сять (псл. četyre desęte; складений числівник, утворений із числівника četyre «чотири», укр. чоти́ри і форми наз. в. мн. числівника desętь «десять», укр. де́сять); і звідси слова:
сорачня́ «кладка з 40 снопів»
сорокі́вець «монета в 20 копійок (40 крейцерів); купюра в 40 карбованців»
сорокі́вка «пляшка, що вміщає сорокову частину відра або чверть літра»
сороко́вець «монета сороківець»
сороко́ви́й
сороко́ви́ни «сороковий день після смерті».
Від основ іменників соро́ка і [ла́ба] «лапа» утворилося слово сорокола́б «сокирки, Delphinium consolidum L. (Consolida arvensis (L.) Opiz.)» (бот.), назва зумовлена подібністю форми квіток сокирок зі шпоркою біля основи до форми сорочих лап; 
сорокаті́льник «сорокопуд, Lanius L.» (орн.), страхопуд «сорокопуд сірий, Lanius exubitor L.» (орн.) У чеській мові strakopud «строкатий дятел».
Інколи ми вживаємо слово страхопу́д «опудало; страховище; боягуз».
Головне зображення: соро́ка «Pica Briss.» (орн.)
Залишити відповідь