«Батьківщину люблять не за те, що вона велика й широка, а за те, що вона рідна та своя» (Максим Берлинський)
17 серпня 1764 р. поблизу міста Путивля, в селі Нова Слобода (тепер це Чернігівська обл.) народився Максим Федорович Берлинський. Його батько парафіяльний священик Михайлівської церкви, але походив з шляхетного роду Берлинських, які проживали на Правобережжі, в селі Берлинці неподалік Могилева-Подільського (тепер Вінницької обл.).
Усім чотирьом синам (Максиму, Стефану, Матвію та Василю) о. Федір Берлинський дав пристойну домашню освіту, потім повний курс навчання в Києво-Могилянській академії (крім богословського класу). Тож, коли Максиму стукнуло десять, батько відвіз сина в бурсу при Києво-Могилянській академії, яку він закінчив як один з кращих випускників. У атестаті, підписаному ректором академії Варламом (Миславським) у 1786 р., визначалися виняткові досягнення Максима Берлинського з латинської граматики, європейських і давньо гербейської мов, історії, філософії та богослов’я, проповідництва. Втім, двадцяти дворічний випускник не обрав стезю духовного служіння. Без великої охоти митрополит Київський і Галицький Самуїл дозволив парубкові продовжити навчання у Петербурзькій учительській гімназії (власне, це був єдиний тоді на всію імперію педагогічний інститут).
Перший міністр народної освіти, українець граф Петро Завадовський, за походженням, особливо відзначив підготовленість до справи Максима Берлинського. Він завершив навчання по вищому розряду і отримав право залишитися в Петербурзі для здобуття магістерського, а потім і професорського звання. Однак Максим Берлинський висловив бажання повернутися до Києва викладачем географії, натуральної та громадянської історії губернського народного училища. Паралельно Берлинський викладав історію в Київській духовній академії. Невдовзі його призначили директором цього училища, на базі якого у 1809 році створилася Перша київська гімназія, особливим статутом 1811 року прирівняна до вищих навчальних закладів.
Завдяки глибоким знанням та ораторським талантам Максим Берлинський став улюбленим учителем кількох поколінь киян. Максим Берлинський цікаво ілюстрував матеріал малознаними фактами, цікавими їх інтерпретаціями, ілюстрував виписками із архівних документів, розшуканих ним у монастирях і приватних збірках. Учитель гімназії, історик-аматор, перший київський археолог, який здійснив кілька розкопок унікальних пам’яток, став основоположником києвознавства.
За сприяння Євгена Болховитинова Максим Берлинський об’їздив найстаріші чернечі обителі, аби виявити історичні документи, реліквії. Обстежив велику кількість архівів різних церков, католицьких храмів, а родових поміщицьких маєтків, де відкрив низку унікальних документів, літописів, хронографів, пам’ятників. За фінансового сприяння вдови генерала США Турчанинова Максим Берлинський провів у 1816 році археологічні розкопки неподалік Вишгородського собору, які дали цікаві знахідки давньоруського побуту.
Саме завдяки Максиму Берлинському до нас дійшла історія гривні: золота володимирівську монета, яка знаходилася у київського аптекаря Бунге, і срібна з колекції купця Пирожков, опинилися в руках фахівців, були досліджені й описані.
У 1800 році вийшла книга Максима Берлинського “История российская для употребления юношеству”, яка стала настільною книгою в багатьох сім’ях. На цій книзі вчився Олександр Пушкін, Микола Гнєдич, Микола Гоголь, Панько Куліш, Нестор Кукольник, інші інтелектуали.
Максим Берлинський написав книгу “Описание Киева”, докладну історію Києва з топографічним описом, зібраним із різних київських книгосховищ і давніх рукописів. Цей перший історичний твір, повністю присвячений давньоруській столиці, побачив світ у 1820 році у Петербурзі. Автор подав детальні описи пам’яток міста Володимира, міста Ярослава, Михайлової гори, Подолу і Печерська. У час, коли співали анафему Мазепі, Максим Берлинський детально описав кілька споруд ХУІІ ст., пов’язаних із іменем Івана Степановича.
На жаль, книга Максима Берлинського “Историческое обозрение Малороссии и города Києва” залишилася в рукописі, хоч Міністерство народної освіти й виділило на її друк 500 рублів.
До 1834 року Берлинський перебував на посаді директора гімназії, потім Максима Берлинського призначили керівником організації Київського університету святого Володимира; головою Тимчасової кромісії, яка облаштовувала перший викладацький колектив, він організував обрання М. Максимовича ректором університету.
18 січня 1848 року у Києві на 83 р. помер невтомний києвознавець Максим Берлинський, похований на Байковому цвинтарі.
Залишити відповідь