– Хуууух… У людей неділенька святая, а я чисто тобі мамонт після дротиків. А все Хомівна: попросила вплинути на онука. Бач, Івась ненавидить перлову кашу, і знущається над перловкою:
– Дріб-16, шрапнель!!!
– Який же ти мудрий! – підхоплюю, – знаєш про англійського винахідника Шрапнеля. Як на мене, так красиво звучить: перлова, перлина, тобто рос. жемчужина. Французи навіть ошатний, пишний стиль багатіїв назвали «перлина неправильної форми», словом «бароко».
– Так ми ж учили про козацьке бароко, що уособлювало ідею національної єдності та братерства, – пожвавішав Івасик, – але про перлину жодного слова не чув.
– До речі, знаєш, як грецькою перлина? Маргарон. Звідси ім’я Маргарита, квітка – маргаритка. Француз Іпполит Мур´є у 1869 році запатентував харчовий жир, що нагадує колір перлів, і назвав його маргарин.
– А знаєш, хто мати перлів «жемчуга»?
– Яка мати??? – зиркнув на мене Івась.
– Ну, мати, неня, російською мама, англійською mother, німецькою Mutter. А у слові «перламутр» – тут дві основи, друга – мутер, мутр. Отже, «мати жемчуга» – мушля, яка містить речовину, що використовується для виготовлення прикрас.
Отут розумненький Івась вибалушився на кашу:
– Жемчужная? А й схожа… – і почав спокволу її ремиґати…
