Неділя, тихо, як у вусі. Комп не вмикаю – відпочиваю, але блаженство перериває сусідка Хомівна:
– Ань, ти можеш позайматися з цим упертюхом, бо після своїх самоучителів він мене забодав: у нього змішалося грішне з праведним; сипле словами без розбору?
– Добре, клич сюди Санька. Що тобі, дитинко, розповісти? У чому проблема?
– А можна продовжити розмову про слова, написані на обличчі? Ми ж говорили про чоло, скроні…
– Можна: я показую на орган, а ти називаєш. Це –
– Брови!
– Правильно! Між ними…
– Переносиця?
– Ні, не переноситься, а перенісся (перехід від лоба до носа). Далі показую…
– Око? Очі? Звідси окуліст, окуляри!
– Слово «око» – багатозначне. Чув вираз «око вина»? Це – чотиригранна пляшка з короткою шийкою на 1,5 літра вина. Око – скільки грамів? 1,2 кг.
– Так, а пам’ятаєш, хто автор романсу «Очі чорнії»?
– Як хто – цигани. Це ж їхній романс! – переможно вигукнув Санько.
– Воно то так, але трохи не так. Автор Євген Гребінка – нащадок козака Чайки, друг Т. Шевченка. А хто автор романсу «Ой, тії очі – темніші ночі, хто в них задивиться й сонця не схоче»? З виразу обличчя парубка я все зрозуміла і відповіла: Іван Франко і Кос-Анатольський. Гаразд, давай спробуємо поперекладати:
– Два глаза – два ока. Французькою?
– Не знаю…
– Знаєш – бінокль, а одне око – монокль. Як перекласти «с глазу на глаз»?
– Нєа…
– У чотири ока, віч-на-віч; тет-а-тет, візаві.
– Слово «око» має багато слів-братів, тобто синонімів. Давай згадаємо!
– Моргала?
– Ні, на жаль, усі вони згрубілі, часом лайливі: баньки, лупала, сліпи, тому кротів називають сліпаками. ); опуклі очі називають словом «вирла», а їхній власник – вирлоокий. А набряки під очима, які краще здати до комори, – опух, набреск, набряклість.
Нещодавно одна з депутаток співала: «З моїх очей упала пелена». Спробуй знайти помилку і відредагувати речення.
– ?
– Давай думати! Пелена спідниці – подол; не думаю, що вона довго трималася на очах співачки. Отже, зникла полуда.
– А поволока?
– Поволока – туман на очах, сльозинка. Виявляється, за рік ми можемо наплакати півлітра сліз.
– А в центрі ока?
– Зениці? Тому ж кажуть: «витріщати зенки»?
– У нас «зіниці», берегти, як зіницю ока.
– А що обрамляє око?
– Ресници?
– Ресницы – вії.
– Чув! А в однині вия?
– Не зовсім так, бо вия, то шия. А потім що?
– Повії?
– Ну, не всім так таланить! Точніше – повіки. Бачиш, яка цікава у нас мова?
– Такі да…
Залишити відповідь