10 січня 1663 р. у Москві для управління східними землями Лівобережної України був утворений Малоросійський приказ. Він був наділений адміністративними, військовими й судовими функціями, що суттєво обмежував козацьке самоврядування в Лівобережній козацько-гетьманській Україні.
Це сталося після того, як гетьман Юрій Хмельницький розірвав Гадяцький українсько-польський договір Івана Виговського й уклав новий українсько-московський Переяславський 1659 p., що значно обмежував гетьманську владу й розширював владу московського царя в Україні, практично визначав шляхи ліквідації української державності Москвою. Разом із тим, керуючись укладеними угодами між гетьманами й царями, уряд Московії в другій половині XVII – на початку XVIII ст. ще порівняно мало втручався у внутрішній устрій Війська Запорозького або, як ще його називали, Малої Русі. Навіть коли гетьман Іван Мазепа докладно пояснював, як збираються і куди витрачаються орендні гроші, царський уряд у 1692 р. відповів, що він не вимагає від гетьмана детальних пояснень, оскільки згідно з царськими указами «не токмо же збори, но и всякие порядки и устроения в малороссийских городах ведёт он, гетьман».
Срібна печатка малоросійського приказу 1696 р.
