20 січня 1938 року у Києві в Жовтневому палаці розстріляли Володимира Миколайовича Гагенмейстера. За що? Виявляється, що українського графіка, мистецтвознавця та видавця Володимира Гагенмейстера трійка Київського облуправління НКВС від 31 грудня звинуватила в участі в українській націоналістичній організації та в шпигунстві на користь буржуазної Польщі. Отже, український буржуазний націоналіст? Не зовсім, бо українців Карл-Ріхард Гагенмейстер у роду не мав: батько – німець, мати – естонка Анна-Марія з дому Томсон. Буржуазним? О, ні! Рід його батька з 1624 року належав до лицарства Ліфляндії герба «Гаген» (по жіночій лінії до герба «Равич»). Батьків дід Едуард служив урядовцем у Варшаві, мав маєток у Варшавській губернії. Батько – Едуард-Ян Гагенмейстер, військовий урядовець. Батьків рідний брат Генрик-Тадеуш під псевдонімом Ґаліцкі (1861 – 1921) – відомий польський актор і режисер. Керував Театром товариства прихильників сцени в київському “Ogniwie” (1908-1909); був директором Великого театру в Любліні (1915-1920).
Карл-Ріхард Гагенмейстер народився 12 червня 1887 р. в м. Виборг. 29 березня 1892 року батькові було сорок, Карлу-Ріхарду – чотири. Обоє вони перейшли до православ’я. Батько нарікся Миколою, син – Володимиром Миколайовичем. Володимир виховувався на фінському епосі «Калевала». Він здобув прекрасну домашню освіту, вступив до Псковської гімназії, а далі перейшов до Сергієвського реального училища, яке закінчив 1904 року. Володимир продовжив навчання в Петербурзі в Художньо-промисловому училищі барона Олександра Штігліца. Щоліта за відрядженням шкільної ради Гагенмейстер їздив на пленери, збирав пам’ятки старовини. 1913 року Володимир закінчив училище зі званням художника з ужиткового мистецтва та з правом на відрядження за кордон. Того ж року одружився з художницею Зоєю Федорівною Соболєвою. Талановита пара віддалася творчості, колекціонуванню старовини. Дітей вони не мали. Та молода дружина захворіла на сухоти й пішла в інший світ.
1914 року Гагенмейстера призначили штатним викладачем ліплення, малярства, геометричного й проекційного креслення Художньо-промислової школи Фан-дер-Фліта у Пскові. Довелося Володимиру Миколайовичу провести довге відрядження до Поволжя, Кавказу та України; попрацював Гагенмейстер у музеях Москви, Петрограда, Києва й Полтави. З листопада 1916 року Гагенмейстера перевели в Кам’янець-Подільський завідувачем художньо-ремісничої майстерні. Крім завідування, Володимир Миколайович викладав історію всесвітнього ужиткового мистецтва, композицію та графіку.
1919 року в Кам’янці-Подільському Володимир Гагенмейстер написав «Портрет дружини Нестора Махна Галини Кузьменко».
Доброзичливий, блакитноокий блондин, удівець був предметом спостереження багатьох дівчат і матусь, які шукали собі зятя. А стежка Володимира Миколайовича перетнулася з яскравою кароокою чорнявкою Варварою Іванівною Корецькою, полтавкою з Великих Сорочинців.
Молодша на 8 років випускниця Петроградської художньої школи народного мистецтва завідувала Кам’янець-Подільською школою художнього ткацтва губернської управи. Спочатку здалася школа: 1921 року школа, очолювана Варварою Іванівною, увійшла як відділ до складу закладу, очолюваного Володимиром Миколайовичем. Потім сам Гагенмейстер почав активно вивчати українську мову і з 1922 року перейшов на викладання державною.
4 липня 1927 року в Кам’янці-Подільському знайшлася єдина дитина Володимира та Варвари — донька Ольга (за чоловіком Ерн).
Школа Гагенмейстера перетворилася на справжній українознавчий осередок, тому більшовики його закрили, а студентів перевели до Балахни Горьківської області. На запрошення старого товариша з кам’янецької «Просвіти» Антона Середи Володимир Гагенмейстер переїхав до Харкова, де викладав у поліграфічному інституті. Привітний, доброзичливий викладач уміло доносив зміст студентам. А вдома килими, вишиванки, картини.
1936 року Гагенмейстер переїхав до Києва, де завідував експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва. Того ж року з його оправою й форзацом вийшла «Лісова пісня» Лесі Українки в Держлітвидаві України, наступного року — Шевченкові «Поеми».
Заарештували Гагенмейстера вночі проти 12 грудня 1937 року, дочці було лише 10 років. Постановою трійки Київського облуправління НКВС від 31 грудня його звинуватили в участі в українській націоналістичній організації та в шпигунстві на користь буржуазної Польщі.
20 січня 1938 року у підвалах Жовтневого палацу Володимира Миколайовича розстріляли.
