Олександр Кисельов

Непоганим копіювальником природи вважав себе автор поетичних пейзажів, художник О. Кисельов. Незважаючи на непереборну любов до малювання, до видатних він зараховував В. Сєрова, І. Левітана, А. Куїнджі.
Олександр Олександрович Кисельов народився 6 червня 1838 р. у фінському м. Свеаборг (нині адміністративний район Ґельсінкі), у дворянській сім’ї. Виховання отримав спочатку в аракчеєвському Кадетському корпусі, з 1852 року у 2-му Петербурзькому. Але не закінчив курсу, залишив корпус і у 1858 році вступив до Петербурзького університету на юридичний факультет. Малюванням захоплювався з дитинства, тому в 1861 році вступив до Імператорської Академії мистецтв, навчався у викладача С.Воробйова, закінчив її в 1864 році, отримав велику срібну медаль і звання класного художника III статті.
Працювати Кисельов поїхав до Харкова, служив, досяг успіху у своїй кар’єрі, став заступником директора банку, забезпеченою людиною.
Худ. О.Кисельов. Передмістя Харкова. 1875 р.
У Харкові одружився, їхній шлюб вважали ідеальним. Минуло 10 років, народилося троє дітей. Все чудово, Кисельов був відомим у Харкові, працював у адвокатурі, писав пейзажі, опановував іконопис, вів уроки малювання. Худ. О.Кисельов. Південний пейзаж. 1881 р.
Але раптом до Харкова приїхала пересувна художня виставка, і давня мрія пробудилась у ньому. І він знову взявся за пензля. Тяга до мистецтва виявилася сильнішою доводів розуму, навіть обов’язків перед сім’єю та дітьми. Він призначив собі рік терміну. Якщо за цей рік він зрозуміє, що не може жити без мистецтва, то розпрощається з банком, кар’єрою фінансиста і стане художником. Дружина розуміла чоловіка і не перешкоджала йому. Худ. О.Кисельов. Українська хата. 1883 р. Художній музей ім. М. Ярошенка.
З 1877 року О. О. Кисельов із сім’єю жив у Москві, винаймали квартиру. Перший час жили на заощадження, накопичені завдяки роботі в банку, але заначка скінчилася. Заробітків художній промисел не давав. Коли нічим стало платити за житло, господар простив їм борг, але попросив з’їхати з квартири. Перебралися в якусь халупу, але тут йому пощастило. Влаштувався в гімназію вчителем малювання, набрав приватних уроків. З першої ж зарплати Кисельов відправив борг старому господареві, чим немало того здивував і зворушив.
Вчителював, друкував критичні статті та огляди у художніх журналах. І малював, бо не міг жити без цього. Московський купець, колекціонер П. Третьяков придбав 8 робіт Кисельова для своєї галереї. Полотна Кисельова купили у приватні колекції імператор Микола II, імператриця Марія Федорівна, великі князі.
А сім’я художника росла: уже семеро дітей. Доброзичливість, дружність цієї родини вражала багатьох. Навіть художник Григорій М’ясоєдов віддав родині Кисельових на виховання свого сина Івана, непередбачуваного шибеника та геніального витівника. Втім на Івана у дружини Кисельова нервів не вистачало.
Щоліта всі виїжджали на дачу в село, кожен день етюди пленері. Одного літа знімали дачу разом із А. Чеховим. Його помітили і оцінили. У 1893 році О. Кисельова обрали дійсним членом Академії мистецтв, вони переїхали з родиною до Петербурга, а з 1897 року -викладач Академії мистецтв, професор пейзажного класу. Через два роки за успіхи в живопису йому присвоїли звання академіка. У Кисельова вчився М. Реріх, а потім у М. Реріха навчався син Кисельова (єдиний, хто продовжив справу батька).
У 1899 р. художник вперше приїхав до Туапсе і придбав дачу на рогу Кадош. З того часу приїздив щоліта в Туапсе. В останні роки рідко ходив на скелю, бо пересувався з ціпком. Художник зобразив скелю з адигейською назвою Кадош на картині «Кадоські скелі». Сьогодні її називають скелею Кисельова.