– І пачіму ета гладіолус не принято даріть женщинам? Ведь єго стібільок демонстріруєт весь цикл жизні женщіни: зарождєніє, цвєт і увяданіє. Пачіму? – дивується Софочка.
– Чому? Певно, розгадку дає назва квітки. У Давньому Римі короткий меч – лат. Gladiolus, гладіолус, зменш. gladius «гострий меч». Це пояснюється тим, що гострий лист, колос гладіолуса мають форму меча.
– А від білорусів я чула таке ніжно-дитинне – «гладыёлус», – додала Хомівна.
– Так, у нас в Україні цю квітку ще називають «шпажником», поляки величають «шпажкою». Це слово прийшло з грецької spathe в значенні «стегно», «меч». Давним давно шпагою (коротким мечем, що звався словом «корд»), власник проводив межу земель. Цю межу називали словом корд-он (проведений, часто завойований кордом). Охоронець, при якому був корд, називався при-корд-он-ник ом (і корд має, і кордон охороняє).
– Слово корд зберіглося в білоруській мові, у росіян кортик – короткий меч морського офіцера. Зустрічається прізвище Кордик.
Слово «патч-корд» мовою айтішників – мережевий кабель.
– Отже, родичами слова гладіолус є корд, кордон, кортик, прикордонник, патч-корд.
– А пачіму тагда пахожі слова «гладіолус» і «гладіатар»? – зацікавилася Софочка.
– Так, власники гладіусів називалися гладіаторами. Римляни вважали гладіолус квіткою гладіаторів і склали таку легенду. Кажуть, що один римський полководець захопив у полон фракійських воїнів і наказав зробити з них гладіаторів. Вірним друзям Севту і Тересу полководець повелів стати на ґерць, переможцеві він пообіцяв свободу і руку своєї дочки. Коли сурми закликали воїнів до битви, Севт і Терес встромили мечі в землю і обнялися. Вдруге пролунали сурми, але фракійці не розпочали бою. Римляни вбили непокірних і щойно їх тіла торкнулися землі, рукояті мечів розцвіли гладіолусами, які й понині вважаються символом дружби, вірності, шляхетності.
– Так от чому квітку у формі меча, шпаги (гладіолус) не рекомендується дарувати жінкам!? Та коли пані має делікатну звичку йти з рогачем на танк, будь ласка, даруйте!
