Голова уряду УНР на вигнанні, правник-адвокат, Кость Паньківський-молодший народився 6 грудня 1897 р. у Львові.
А Випадок, його величність Випадок трапився на весіллі його батьків і поєднав на довгі роки знакові для України імена… (Отут я пишу повільно, щоб не замакітрилися голови й не переплуталися події та особи).
Його батько теж Кость Паньківський-старший, син священика, навчався в університетах Львова та Відня. Далі талановитий економіст пов’язав долю зі Львовом: був управителем інституту св. Миколая, членом управи товариств «Просвіта», «Руська Бесіда», «Руського Товариства Педагогічного». Тут він познайомився з викладачкою учительської семінарії Йосифою (Юзею) Федак.
На весіллі Костя та Юзі Паньківських свідками були Михайло Грушевський та молодший брат Юзі – Степан Федак.
Саме тут, на весіллі, відбулися дві зустрічі. Голова Українського сеймового клубу Є.Олесницький познайомив Степана Федака з дочкою своєї сестри Наталії – Марією Січинською, «скарбничкою» Товариства «Руська Захоронка». Так, Марія з дому тих самих знаменитих Січинських. С. Федак і молодша за нього на 13 років Марія одружилися, народили вісім дітей; дві їхні дочки стали дружинами голів ОУН – Є. Коновальця та А. Мельника; кожна дитина (8!) пізніше очолила одну з українських організацій або скарбничку організації.
А Михайло Грушевський познайомився з подругою Юзі, вчителькою Марією Іванною Вояківською і невдовзі обвінчався з нею. У 1917 році Марія Грушевська ввійшла до складу Української Центральної Ради від просвітницьких організацій Києва; стала скарбником Українського національного театру, першою леді УНР.
Кость Паньківський та його дружина були членами-засновниками Наукового Товариства Шевченка (НТШ), тому їхні голоси допомогли М. Грушевському отримати платну посаду Голови НТШ замість І. Франка. Іван Якович після цього упав на дно злиднів і не зміг простити наступнику.
Треба зауважити, що після весілля Паньківських Кость і Степан подружилися, склався тандем талановитого економіста і обдарованого юриста.
К. Паньківський був одним із зачинателів кооперативного руху в Галичині, з 1898 — директором «Крайового Союзу Кредитового» (Центробанку).
У С. Федака виявилися здібності менеджера-фінансиста, він член-засновник:
– Центрального ревізійного товариства українських кооперативів,
– страхового товариства «Карпатія»,
С. Федак очолив низку банків:
Земельного Банку Гіпотечного,
віце-президент Крайового Банку (згодом Банку Госп-ва Крайового),
Української Щадниці в Перемишлі, віце-президент (з 1913)
Центробанку.
Організатор економічних установ:
член Управи «Народної Торгівлі»,
член-засновник Товариства взаємних забезпечень «Дністер» (з 1909 його головний директор),
У червні 1915 р., відступаючи зі Львова, за наказом російського генерал-губернатора Г. Бобринського Костя Паньківського та Степана Федака разом із іншими 60 відомими представниками української інтелігенції та греко-католицького духівництва депортували в Київ як заручників.
60-річний Кость Паньківський помер 16 листопада 1915 р. у Києві. У серпні наступного року австрійці виміняли віце-президента крайового банку С. Федака на полоненого російського консула.
Костем Паньківським-молодшим почав опікуватися дядько Степан. Юнак обрав професію Степана Федака: навчався в університеті Праги. У 1924-39 рр. займався адвокатською практикою у Львові: у грудні 1932 р. разом з В. Старосольським був адвокатом Д. Данилишина, захищав Я. Макарушку та О. Пашкевича в ході Львівського процесу 1936 р. Був головою уряду УНР у вигнанні (1945–1948).
З 1949 р. жив у США. 1950 — разом з М.Ветухівим і М.Шлемкевичем створив Союз Українських Національних Демократів (СУНД), у 1950–1966 — його голова, згодом очолював представництва виконавчого органу УН Ради у США і американський відділ Ліги Поневолених Росією Народів.
Помер 20 січня 1973, Лівінґстон, штат Нью-Джерсі.
