Бодаревський Микола Корнилович народився 6 грудня 1850 р. в Одесі. Батько – нащадок дворянського роду молдавських господарів Чегодар – Бодарескул, титулярний радник. Нікі та його молодша сестра Катя (Катерина Корнилівна Петрококіно, уроджена Бодаревська (1852-1939) росли та виховувалися вдома, обоє любили малювати і стали художниками. Зрештою батьки віддали сина до рисувальної школи Одеського товариства сприяння красних мистецтв, котра перебувала під егідою столичної Імператорської Академії мистецтв. Після неї Микола вступив до Академії мистецтв, де навчався з 1869 до 1873 року у класі історичного живопису. Під час навчання в Академії був одним із кращих учнів: за свої твори отримав чотири срібних і дві золоті медалі. У 25 років отримав звання художника 1-го ступеня і повернувся в Одесу. Брав участь у виставках Товариства Пересувних Художників з 1880. Втім, його колеги зображували нещасних, злиднів, жебраків, а одесит охоче писав красу життя. Портрети відомих композиторів – 
М. Глинки, 
П. Чайковського.
Полонили глядача картини Миколи Бодаревського на українську етнічну тему 
“Українська дівчинка з гусьми” 1892 рік,
“Дівчинка з Малоросії” 1892 рік, 
«У лісі».
У 1887 році він гостював у Василя Тарновського в Качанівці, створив там кілька полотен.
На картині «Весілля в Малоросії» зображено другий день весілля. Молоді на возі під переможним прапором. На ґанку панського будинку в Іваниці – господар Качанівки Василь Васильович Тарновський–молодший, він спілкується, обдаровує людей. 
Полотно «Молебень біля колодязя» (1887) описує качанівський парк на березі Майорського ставка, місцевих жителів у святковому одязі біля криниці. На цямрині колодязя стоїть велика палаюча свіча на високому підсвічнику, на стільцях біля криниці – відра з освяченою водою.
Як справжній одесит Бодаревський любив ню. 
“Сонячні ванни”
Отримав художник звання академіка (1908). Персональна виставка Миколи Корниловича відбулася в Петербурзі (1913).
Помер художник на 71-му році життя в рідній Одесі. Похований на Першому Християнському цвинтарі (Старий Християнський цвинтар). 1937 року комуністи на його місці відкрили «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, кімнатою сміху та зоопарком.
