14 жовтня 1990 р. від серцевого нападу помер Леона́рд Бернста́йн (Бернште́йн, англ. Leonard Bernstein), американський композитор українського походження, який посів друге місце у списку з 20-ти найвидатніших диригентів усіх часів.
25 серпня 1918 р. у м. Лоренс, Массачусетс народився Луї (Louis), (євр. ім’я Ар’є-Лейб). Його батько Самуїл Йосип Бернштейн, гуртовий постачальник товарів для перукарень, мати Дженні (уроджена Різник), які емігрували з Рівного до США напередодні Першої світової.
З бабусею в родині не сперечалися, тому хлопця записали з іменем Луї, хоч батьки його називали Леонард. Через 15 років, коли бабуня померла, юний Бернстайн офіційно змінив ім’я на Леонард. Друзі називали хлопця «Lenny».
Ленні любив ходити з татком на різного роду вистави і мріяв стати актором. У десять років він навіть виконав роль Кармен, але мама заборонила думати про театр: ніякої нічної роботи, це шкідливо! Коли Ленні було одинадцять, він почав брати уроки музики та вирішив стати піаністом. Батько не хотів, щоб син був жебраком із інструментом (таких він надивився на весіллях, біля переходів), тому перестав платити за уроки. Довелося малому шукати підробітки, щоб самому платити вчителеві.
Освіту Ленні здобував у гарнізонній та Бостонській Латинській школах. Ніколи не забував, як йому діставалося від ірландських дітей за неарійське походження.
У 17 років Бернстайн поступив у Гарвардський університет, де студіював мистецтво творити музику, гру на фортепіано, слухав лекції з історії музики, філології та філософії. Закінчив університет у 1939 р. і продовжив навчання в Музичному інституті Кертіс у Філадельфії (1939-41). Підпрацьовував на життя репетиторством, роботою тапера, випадковими концертами.
Стажував Бернстайн у Беркширському музичному центрі (Танглвуд) під керівництвом великого диригента Сергія Кусевицького. Вони подружилися: і от уже Ленні – асистент Кусевицького. «Леннушка, – просив маестро, – будь ласка, зміни прізвище!» Та Ленні не здавався. У вересні 1943 р. 25-річний Бернстайн став асистентом диригента Нью-Йоркського філармонічного оркестру. Звучало красиво, але він мусив сидіти при параді з нотами й чекати, раптом диригент захворіє і його треба підмінити. Звісно, марудно. Та ось у неділю, 14 листопада вранці йому повідомили, що Бруно Вальтер захворів, а помічник А. Родзинський виїхав на вихідний за місто. Концерт у Карнегі-холі відбудеться о 15:00. Як диригувати без жодної репетиції? Але молодість відважна. І він замінив маестро. Концерт транслювали всі радіостанції США. Зал аплодував стоячи! Батьки були переповнені щастям і гордістю! Ленні став відомим! Він оцінив можливості радіо, а через кілька років – телебачення.
Перед Бернстайном відкрилися знамениті концертні зали Америки та Європи. У 1945 р. він змінив Л. Стоковського на посту головного диригента Нью-Йоркського міського симфонічного оркестру. Пізніше Ленні працював із Палестинським Єврейським симфонічним оркестром (1947), з Нью-Йоркським філармонічним оркестром (1949—1950). З 1951 р. після смерті Кусевицького Бернстайн взяв його клас у Танглвуді і почав викладати в університеті м. Вельтем (штат Массачусетс), читати лекції в Гарварді. Всеамериканським університетом стали лекції Бернстайна на телебаченні. Тоді й проявилася акторська майстерність Ленні: він міг покласти руки в кишені та диригувати мімікою обличчя, очима; міг це робити жестами. Здавалося, Бернстайн випромінює музику. https://www.youtube.com/watch?v=9FIk4k9onGg
Йому першому з американських диригентів випала честь у 1953 р. стати за пульт «Ла Скала», потім він виступав із кращими оркестрами Європи. 1958 року очолив оркестр Нью-Йоркської філармонії, з ним здійснив турне по Європі, під час якого виступав у Києві. За десять років роботи на посту керівника Нью-Йоркської філармонії Бернстайн виконав практично всю класичну та сучасну музику.
Згодом став провідним диригентом «Метрополітен-опера».
Після одруження з акторкою Феліцією Монтеалегро, появилися діти і Ленні Бернстайн вирішив віддати їм свій час і написанню музики.
Широко відомими стали його мюзикли – «Вестсайдська історія» (1957, Нью-Йорк). Ленні Бернстайн – автор музики до кінострічки «Вестсайдська історія» (1961), що удостоєна 10 премій «Оскар». Його «Меса» (1971) виконувалася у Ватикані.
Бернстайн написав книги «Радість музики» (1959) та «Безкінечне різноманіття музики» (1966).
Бернстайн завжди мав план дій і брак часу тому так багато зробив.
9 жовтня 1990 р. Леона́рд Бернста́йн сказав колегам, що йде на пенсію. Через п’ять днів його не стало. Похований під скандування «Прощавай, Ленні!» на цвинтарі Грін-Вуд у Нью-Йорку поряд із дружиною та з партитурою Симфонії №5 Малера біля серця.
