Вона народилася 10 серпня 1884 (1886) р. у Миколаєві. Батько – Андрій (Андріан) Лисенко, молодший брат композитора Миколи Лисенка; служив судновим лікарем 2-го Чорноморського флотського екіпажу. Ходив на кораблях «Тамань», «Буг», «Петербург», на шхуні «Саун-Су», побував у багатьох країнах світу. Згодом разом із дружиною оселився в Миколаєві, працював ординатором морського шпиталю. Там і знайшовся син-первісток Юрій (1881 р.) та дочка Наталка.
Наталка була немовлям, коли батька за станом здоров’я звільнили з флоту і сім’я перебралася на станцію Знам’янка, де Андрій Віталійович упродовж 22 років завідував місцевою залізничною лікарнею.
Діти отримали ґрунтовну домашню освіту, часто відвідували аматорський театр. Світ Мельпомени полонив Юрія та Наталю, вони почали брати участь у виставах.
Брат Лисенко Юрій Андрійович (1881 – 1958) отримав освіту інженера-технолога, але став артистом провінційних українських театрів, створив у Луганську аматорський драматичний театр і 15 років керував ним. Також Юрій Лисенко – автор театральних мемуарів.
Першим успіхом юної Лисенко була Катря у драмі М. Старицького «Не судилося». Батьки не перешкоджали дочці обирати свій шлях і 17-річна Наталя поїхала до Москви, поступила до студії МХТ, закінчила навчання у 1904 р. Разом із чоловіком, красенем-актором Миколою Радіним грали у театрах провінції, згодом у московському театрі Корша. 
Шлюб молодих був нетривалим, тому в 1909 -1912 рр. Наталія опинилася в Києві, актриса театру Соловцова. Микола Радін одружився з актрисою Оленою Шатровою і прожив із нею все життя.
Талановита Наталя приваблювала зітхальників, але красуня була обережною: чекала принца. 
І от це сталося. Море, Ялта, духмяна ленкоранська акація (у народі – мімоза), далі карколомна дорога на Ай-Петрі – і принц із диво-очима. Він зачаровував, вабив. Це Іван Мозжухін долав улюблену дорогу. Тоді їй було 27, а маловідомому актору – 21.
Та кохання не поважає арифметику – і сталося диво: актор трупи Введенського народного дому Іван Мозжухін у бойовику Ханжонкова «Оборона Севастополя» (1911) зіграв роль адмірала Корнилова, вразив знавців портретною схожістю. Успішним був показ кінофільму у Лівадійському палаці, де головний глядач – Микола ІІ.
Іван став зіркою, гордістю фабрики Ханжонкова. У 1912 р. вони одружилися з Наталею і стали щасливою парою.
1915-го Наталя зіграла свою першу роль у кіно – Катюшу Маслову в однойменному фільмі (за романом Л.Толстого «Воскресение»).
Я не можу собі уявити навантаження Наталі, яка за 4 роки зіграла 40 ролей, та Івана (понад 50 фільмів). 1917-го вони разом грали в фільмі Протазанова «Отець Сергій» (1918). Працювали, жили в Ялті та Москві. 1919-го у Ялті під час зйомок Наталю та Івана арештували більшовики і приговорили до розстрілу. На щастя, червоний командир виявився фанатом кіно, любив акторів. Це врятувало життя.
У лютому 1920-го на грецькому товарному судні «Пантера» Наталя Лисенко з чоловіком виїхали за кордон. Париж. Вони продовжували зніматися. 1923-го зробили свій найкращий фільм «Ватра палаюча» («Костёр пылающий») за сценарієм Мозжухіна. Під назвою «Гримаси Парижа» стрічка демонструвалася в радянському прокаті.
Зробила Лисенко фільми: “Минають тіні”, “Кін”. І настав час, коли дороги зіркової пари розійшлися. Навесні 1926 р. Мозжухін уклав п’ятирічний контракт з компанією Universal Pictures і виїхав до Голлівуда. На догоду продюсеру Іван погодився змінити своє ім’я на Джон Москін, зробив пластичну операцію – зменшив ніс. Фільм «Капітуляція» став символічним – успіху не було. Мозжухін виїхав до Німеччини, де в 1928 р. одружився вдруге данською актрисою Агнес Петерсен.… Третій коротенький шлюб був із французькою актрисою російського походження Танєю Федор.
Самотня Наталя Лисенко зосталася в Парижі. За життя вона знялася майже у 70 фільмах. Останній – «Пані» 1939 р.
Лисенко Наталія Андріївна померла 7 жовтня 1969 р. у Парижі. Поховали актрису з особливими почестями на цвинтарі Сент-Женевьєв-де-Буа.
Залишити відповідь