26 квітня 1898 р. в Полтаві народилася Варвара Антонівна Колишко (сценічне псевдо Любарт). Її мати – актриса театру Кропивницького Лідія Колишко (псевдо Квітка). Вона була цивільною дружиною Марка Кропивницького, народила йому сина Павла. Коли акторку закружляв вальс бажань, вона кинула Кропивницькому сина – і народила собі Варвару.
Коханку друга та вчителя з немовлям на руках обігрів Панас Саксаганський. Він охоче няньчив дівчинку, прив’язався до неї на все життя. Знайшовся у Лідії та Панаса синок Петро. Більше чотирьох років коханці були разом. Та на гастролях у Варшаві вогнеокий Панас випадково угледів 17-річну Ніну Левченко. Юна акторка на 27 років молодша стала Саксаганському вірним коханням на все життя. Лідія Квітка зобідилася; залишила батькові сина – і пішла заміж за актора Федора Левицького. Разом вони очолювали власну трупу. Отже, Варвара була дитям сцени, театр був її «університетом». Із 18 років дівчина навчалася при у драматичній школі Петербурга. Училася на вокальному відділенні Петербурзької консерваторії (1916-18) і одночасно в драматичній школі при Олександринському театрі по класу Ю. М. Юр’єва.
У 1918 році її вітчим Панас Саксаганський запросив Варвару до щойно створеного київського Народного театру.
Після повернення до України працювала 5 років у театрі Саксаганського, була доброю ученицею Марії Заньковецької. 45 років її життя пов’язані з театром ім. Заньковецької: 10 років жила і творила в Запоріжжі, була першою Гільдою в п’єсі “Свіччине весілля”; останні 22 роки – у Львові. У 1950 році Варвара Любарт одержала Сталінську премію за роль Ольги Птахи у виставі Хижняка “На большую землю”.
Померла 69 -річна Варвара Любарт (Колишко) 4 листопада 1967 р. у Львові.
