Народився Коцюбинський Михайло Михайлович 17 вересня 1864 р. у Вінниці.
У листі до С. Єфремова від 18. ХІ. 1902 писав: «Рід мій ведеться од давніх українських бояр». Абаза… Здавна словом «абаза» називали сильний вітер на західному узбережжі Чорного моря, небезпечний для дунайських рибалок. Мати Михайла Коцюбинського, Гликерія Максимівна Абаза, випускниця Бестужівських курсів у Петербурзі, була цього роду. Її батьки небагаті дворяни-поміщики: Максим Андрійович Абаза та Наталія Петрівна Ляліна, дочка Сумського поміщика. Мав Максим Абаза (дід М. Коцюбинського) чотирьох синів: Олександра, Івана, Євгена та Аркадія – дядьки Михайла Михайловича Коцюбинського.
Аркадій Максимович Абаза здобував освіту в Харківському музичному училищі, в Петербурзькій консерваторії (в Олександра Дрейшока по класу фортепіано та в Камілло Еверарді по класу вокалу). Удосконалював майстерність у Німеччині в Ганса фон Бюлова (фортепіано). Аркадій Абаза – засновник і директор музичної школи у Сумах (1877—1881). Викладав гру на фортепіано, спів, теорію музики.
У будинку Аркадія Максимовича Абази в Петербурзі влаштовувалися концерти, в яких брали участь А.Рубінштейн, Венявський, К.Давидов. Частими гостями були І.С.Тургенєв, племінники господаря дому: Ераст, Олександр (майбутній міністр фінансів імперії) та Василь Аггейовичі та їхні дружини-співачки Юлія та Варвара Абаза. Троє братів Абаза – офіцери лейб-гвардії гусарського полку, розквартированого в Царському Селі, прекрасно володіли гітарою, написали кілька циганських романсів, підписаних: «Музика братів Абаза».
Племінник матері Михайла Коцюбинського майор Ераст Абаза написав музику до романсу І. Тургенєва «Утро туманное, утро седое…» Загинув 35-річний комбат Ераст Аггейович Абаза 10 травня 1855 року у Корабельній бухті у Севастополі, захищаючи Цвинтарну висоту.
Біленька хатинка, чистенька річечка у центрі України, хворобливий, млявий Михайлик – мамин пестунчик, якому вона передала «тонку і глибоку душевну організацію», «любов і розуміння природи». Хлопчик любив слухати казки та пісні пестунки Хими, сліпого лірника діда Купріяна, який жив у них. Маестро криничночистих новел зростав змалку в родині спілкувався російською, батько навіть стежив за чистотою мови дітей.
Татусь, Михайло Матвійович, дрібний службовець, мав хобі – коней. Він збирав книги, репродукції, атласи, утримував четвірку коней; їздив до Варшави для участі у перегонах. Батько вільно спілкувався польською, що стала другою мовою у родині Коцюбинських. І от, як писав Михайло Михайлович у автобіографії: «Занедужавши на дев’ятому році на запалення легенів, я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після одужання Михась сам здивувався і почав цікавитися мовою: складав пісні українською.
Якось 11-річний хлопчина, безнадійно закохався у 16–річну дівчину, яка не звернула на нього уваги. От і вирішив Михась стати великою людиною, завоювати серце своєї коханої, він накинувся на книжки: прочитав «Кобзар», оповідання М. Вовчка, читав усе, що міг дістати.
Михайло Коцюбинський здобував освіту у двокласній початковій школі та у Шаргородському духовному училищі. Про вищу освіту він навіть і не мріяв. Коли ж батько покинув родину, Михайло, як найстарший, мусив заробляти – давав приватні уроки, утримував матір і двох сестер. Тому зайнявся самоосвітою, склав іспит і отримав свідоцтво «народного вчителя», вчителював у селі Лопатинці. Запам’ятався учням своїми добрими очима, знаннями і прізвиськом «Соняшник».
Мав Коцюбинський три заняття: самоосвіта, заробіток грошей для родини, творчість письменника. Самотужки вивчав мови: знав три слов’янські: польську, російську, українську; три романські: французьку, італійську, румунську; шведську і три східні: татарську, турецьку та циганську….
У 20 років Михайло зважився на дебют: написав оповідання «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Свою першу спробу молодий автор передав на суд співробітникові «Кіевской старини» Цейславові Нейманові. Вирок був жорстокий: «бросить несоответствующее занятие», «Не калічити святу нашу мову».
Кілька років Коцюбинський мовчав. У 23 роки вперше побував за кордоном. У Львові, в Австро-Угорській імперії познайомився з галицькими письменниками, зокрема Іваном Франком, налагодив зв’язки з літературними часописами.
У 24 роки Михайло Коцюбинський став членом-засновником Братства Тарасівців – першої української не просвітницької, а політичної організації наддніпрянців. Її головою був Іван Липа. На Тарасовій горі тарасівці проголосили: «Ми віддаємо усі сили, щоб визволити свою націю з гніту. Ми вживаємо тільки українську мову, ми працюємо тільки для українського народу».
Так Михайло Коцюбинський переміг і подарував світові акварельні новели, «Тіні забутих предків». А ви боїтеся перейти на українську, полохаєтеся «калєчіть мову»? Не бійтеся!
Залишити відповідь