UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Станіслав Віткевич

Станіслав Віткевич

18 вересня 1939 р. у с. Великі озера, Рівненщина, помер Станіслав Ігнацій Віткевич, художник, фотограф, письменник, теоретик мистецтва.
Станіслав Ігнацій Віткевич (псевдо — Віткацій) народився 24 лютого 1885 року у Варшаві. Батько – професор малярства Академії мистецтв, відомий художник і мистецтвознавець, а Станіслав постійно воював з татком — це був конфлікт світоглядів і творчих «я». Хлопець отримав домашню освіту в батьківському маєтку в Закопаному, ріс у колі артистів, художників, письменників. З дитинства дружив із Каролем Шимановським та Броніславом Малиновським, супроводжував останнього в його етнографічній експедиції до Океанії, Австралії та Цейлону (1914).
Станіслав Віткевич віддав сина до Павлівського училища в Петербурзі, щоб урятувати від служби в австрійському війську. У 1905-1906 та 1908-1910 рр. навчався у краківській Академії Мистецтв у Яна Станіславського й Юзефа Мехоффера.
У російській армії родина мала «дах» (дядько був дипломатом на царській службі), тому під час І світової війни Станіслав Віткевич служив в елітному Павловському полку у Петербурзі. Був у Петрограді під час Жовтневого перевороту, побачене в ці роки визначило його авторську позицію.
Віткевич добре опанував пастель і широко використовував її декоративні та світлові якості. Малюнки Станіслав завжди супроводжував посланням. Наприклад: «Малював Віткацій, він був п’яний, багато пива й горілки випив». У «Автопортреті» 1917 р. (автопортрет із самоваром) поєднання епатажної особи з самоваром викликає відчуття незвичності та зловісності.
У 1925 р. взяв псевдонім Віткацій, написав десятка зо два п’єс. Тільки його автобіографічна п’єса «Мама, або Несмачний витвір на дві дії з епілогом» та вистава «Шевці» ставилися в Україні. У 1930-і роки Віткевич «грався» з наркотиками, вживав мексиканський пейотль: під наглядом свого друга-лікаря, досліджував дію наркотиків на організм, розповідаючи про свої відчуття. Ці досліди потім увійшли до книги «Нікотин, алкоголь, кокаїн…». Кілька фрагментів із «Наркотиків» у перекладі Божени Антоняк побачили світ у львівському «Пост-Поступі».
Віткевич позиціонував себе, як екстреміст, а коли гітлерівці захопили Польщу, відчув крах мистецтва, філософії, бо вважав, що від буденності та безглуздя буття може врятувати мистецтво. Віткевичу не вдалося записатися до війська через вік і стан здоров’я, тому він вирушив на схід, опинився у селі Великі Озера (тепер Рівненська область).
Останньою краплею стала звістка, що Західну Україну приєднали до СРСР і Польща, як держава, зникла з мапи Європи, її землі стали зонами впливу окупантів.
Безнадія та жах призвели до того, що 18 вересня 1939 р. Станіслав Віткевич і його кохана Чеслава Окнінська учинили самогубство, порізали вени. Наступного дня їх було поховано на місцевому цвинтарі.

Вер 18, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Михайло КоцюбинськийЖивчик
You Might Also Like
 
Аполлон Скальковський
 
Не на часі?

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 years ago Видатні люди735
Недавні записи
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.