Софія

18 червня чи 16 вересня 1796 р. у подарунок коханій дружині в Умані було закладено дендропарк “Софіївка”. На замовлення графа Фелікса Потоцького польський офіцер Людвіг Метцелер і німецький садівник Олива спланували восьме диво світу, будував зодчий із Умані Заремба.

Прекрасну грекиню на ім’я Софія Клявоні (Глявоне, Софія Маврокордато чи Софія ді Челіче) мати продала, рятуючи від голодної смерті. Польський посол Боскамп Лясопольський за 20 піастрів оптом придбав двох сестер Гелену та Софію, але не довіз, перепродав дівчат по дорозі капітану Юзефу Вітте, 40-літньому одинаку, ласому до бенкетів, гри в карти. Вихованням дівчат зайнялася тітка капітана. Коли ж у 15-річної Гелени народилася мертва дитина, пан Юзеф позбувся рабині. Тому варто було Юзефу Вітте заговорити з Софією про кохання, як вона витягла кинджал, готова до оборони. Хазяїн вийшов, але його хтивість розпалилася настільки, що 14 червня 1779 року він без згоди батьків обвінчався з грекинею. І хоча ця звістка вбила матір Юзефа, молоде подружжя відпочивало у Парижі. Юзеф Вітте сяяв від щастя: його дружина дарувала хвилини блаженства французькому королю, була визнана найпрекраснішою жінкою Європи. Незабаром у Софії знайшовся син Ян, але чоловік відіслав дружину до двору польського короля Станіслава Понятовського. Він тішився статусом чоловіка фаворитки, одержав звання генерала, коменданта Кам’янця-Подільського. У 1787 році король поїхав до Канева до своєї колишньої коханки Катерини ІІ. Всеїдна імператриця, вражена красою Софії, лишила її собі; подарувала грекині палац, сережки з брильянтами. Коли чоловік дізнався про дари, одержані від цариці, його кохання спалахнуло з новою силою. Він помчав до коханої, але вона вже була коханкою Потьомкіна. Титул графа і місце коменданта Херсона примирили чоловіка з новими пантами.
Та поки Потьомкін віддавався війні, Юзеф Вітте забавлявся ґранчаком, серце Софії штурмував Станіслав Потоцький. Граф запалився роковим останнім бажанням, подав на розлучення, а мудра Софія не сперечалася з найбагатшим чоловіком у Польщі. У його палаці в Умані вона відпочивала, вголос мріяла про Версаль, парки, що навіяло графові думку замовити диво-парк, кращий за версальський. От уже й Потоцький овдовів, міг мати Софію дружиною, але ж вона вінчана… За два мільйони злотих Юзеф Вітте погодився на розлучення. У квітні 1798 р. грецька богиня пішла під вінець із Потоцьким. Коханій граф подарував диво-парк. На обеліску Потоцький власноручно вибив грецькою та латиною слова: «Любов – Софії». Усі милувалися Єлісейськими полями, Крітським лабіринтом, островом Кохання.
Мудрість Софії була у вмінні зачаровувати та догоджати володарям, але серце її дрімало. І от у 45 вона закохалася у пасинка 23-річного Юрія Потоцького. На острів кохання у рожевому павільйоні Станіслав Потоцький побачив коханців – і його серце не витримало. Потоцький пішов у обійми вічності, Софія – у самоту. Вона змогла перебороти себе: сплатила величезні картярські борги пасинка та відправила його якомога далі.
Від двох шлюбів Софія мала десятеро дітей; четверо з них померли маленькими, облаштуванням інших шести вона переймалася до кінця своїх днів.
І чарує кожного пам’ятник Коханню в Умані, дарунок Софії – Софіївка.