«Шахи. Підручник гри» – таку назву мав перший підручник із шахів українською мовою, виданий у 1926 р., його автор киянин Федір Богатирчук.
Народився 14 листопада 1892 р. в сім’ї домовласника, регента хору Києво-Флорівського Свято-Вознесенського монастиря. «Син батька українця і мами великороски я вважаю себе українцем. Люблю і ціную українську культуру нарівні з російською. Незважаючи на те, що освіту отримав російською, добре знаю й українську. У Києві розмовляли, головним чином, російською, що була тут розмовною мовою. Мешканці сіл і містечок розмовляли переважно українською, і у стосунках з ними ми розмовляли українською».
Талант шахіста у Ф. Богатирчука виявився у ранньому віці. У дев’ятнадцять років він уперше став чемпіоном Києва і тримав цей титул протягом двох десятиріч.
Навчався Федір на медичному факультеті Київського університету, отримав диплом. Богатирчук одружився та пішов добровольцем на фронт, служив полковим лікарем. У гетьманський період України служив у шпиталі в Білій Церкві, де одного дня персоналу оголосили, що він закривається, а приміщення передається корпусу січових стрільців під казарми та помешкання офіцерів. «Вже наступного дня приїхав командир корпусу полковник Коновалець, оглянув приміщення і залишився ними задоволений. Довідавшись, що я українець і розмовляю українською, запропонував мені зайняти посаду полкового лікаря. Я погодився, не підозрюючи, що моя лікарська робота зробить мене дотичним учасником Українського Національного Визвольного Руху». Богатирчук відзначав, що стрільці були виключно ввічливими при звертанні до цивільних осіб, особливо стосовно жінок. «Моя дружина, яка не говорила українською, жодного разу не зіткнулася з нечемним або ворожим ставленням». Відомо, що Богатирчук вилікував Андрія Мельника, який захворів на тиф.
У ті часи співали: «Ох, важко любити двох!» Федір Богатирчук фатанично любив обох: медицину (займався рентгенологією кісток і суглобів, викладав анатомію у Київському інституті фізичної культури і спорту,) та шахи (як аматор виїздив на турніри лише за рахунок своєї відпустки). Знаний лікар-рентгенолог видав 1925 року перший підручник шахового мистецтва українською мовою «Шахи. Підручник гри», на початку 30-х рр. був обраний головою Федерації шахів України, став чемпіоном СРСР 1927 р. (розділив перемогу у першості разом з П. Романовським), чемпіоном України 1937-го; його рейтинг сягнув позначки, яка поставила Богатирчука на 15-те місце у світі. Але не любив, ненавидів більшовизм.
Особливо після його гри з Ботвинником у турнірі 1935 р. коли у пресі було розпочато кампанію його цькування: його звинувачували у витраті коштів, виділених на київський шаховий клуб (див. http://www.hw.net.ua/art.php?id=18982).
Коли Богатирчук звернувся до ЦК КП(б)У, йому заявили: «Ми не можемо довіряти вашому політичному обличчю, що показав ваш виграш у Ботвинника. У вас в турнірі була незавидна ситуація, і ви повинні були знати, яке величезне значення для престижу СРСР мала б одноосібна перемога Ботвинника у цьому змаганні. А ви доклали усіх зусиль, щоб цю партію виграти».
У 1940 отримав ступінь доктора медичних наук, став професором.
З початком Другої Світової війни опинився в окупованому нацистами Києві. Згодом, за пропозицією свого однополчанина Андрія Мельника, очолив відділення Українського Червоного Хреста, головна Централя якого містилася у Львові. В лікарні Червоного Хреста ховав українців та євреїв, чим не одного врятував від розстрілу у Бабиному Яру. Коли почалися арешти і репресії проти видатних діячів ОУН, у результаті яких розстріляли Олену Телігу та інших, Федора Богатирчука теж запроторили до гестапо, але через кілька місяців випустили. Йому вдалося влаштуватися на роботу в Інститут експериментальної медицини керівником радіологічного реферату. Головною темою його роботи стала розробка нової сироватки проти висипного тифу. Коли восени 1943 року німці покинули місто, Богатирчук разом зі сім’єю та працівниками інституту виїхав. Уся родина опинилася у Кракові, де прожила майже рік. Тут він знайшов Степана Попеля зі Львова, з яким провів шаховий матч.
Після війни жив у Німеччині, у кінці сорокових переїхав до Канади і мешкав в Оттаві, працював у місцевому університеті професором анатомії. За розробку мікрорентгенографічного методу вивчення кістки одержав золоту медаль ім. Барклая від Британського товариства радіологів, обраний почесним членом канадського товариства рентгенологів та радіологів (1960).
Брав участь у шаховому житті Канади, навіть 1954 року в Амстердамі виступав за команду на Всесвітній шаховій олімпіаді. Учасник Всесвітніх олімпіад з шахів (виступав за Канаду). 62-річним Богатирчук зіграв на своїй єдиній у житті Всесвітній шаховій олімпіаді 1954 р. в Амстердамі. У 1960-ті рр. тричі вигравав першість Канади. У 1967 р. став першим канадським міжнародним гросмейстером. З часом він почав грати за листуванням і 1967 р. Міжнародна шахова федерація гри за листуванням також присвоїла йому звання міжнародного майстра. У 1970 р. вийшов у відставку з посту професора Оттавського університету і нагороджений персональною пенсією.
Справжній геронтолог прожив 92 роки. 4 вересня 1984 р. у м. Оттава, Канада – помер шахіст Федір Богатирчук.
Залишити відповідь