І хто з нас у дитинстві не дивувався паліндромам? Якої таїною були слова, словосполучення – перевертні, що однаково читалися в обох напрямках (зліва направо та справа наліво). Слово паліндромон прийшло до нас із грецької πάλιν — «назад, знов» та δρóμος — «біг», тобто хода рака.
Відомим автором паліндромонів був Володимир Софроницький. Серед його творів, а творив він на дозвіллі:
«А Лист — сила!»,
«Аргентина манит негра»,
«Давид, иди в ад!»,
«Не пошл Шопен»,
«Он в аду давно»,
«Репу поп упер»,
«Сенсация, поп яйца снес»
«Хил, худ он, но дух лих»,
Чому я згадала Володи́мира Володи́мировича Софрони́цького?
8 травня 1901 р. у м. Санкт-Петербург народився нащадок козака Боровика. Того козака-іконописця, якому було байдуже як писатися Боровиком чи Боровиковським. Його талановитий син Володимир – художник, чиї полотна показує Лувр, і у Петербурзі лишався українцем, а талановиті нащадки перестали бути українцями. Батько Софроницького – вчений-фізик. Мати Володі – внучата племінниця художника Володимира Боровиковського. Піаніст Софроницький вражав слухачів винятковим самобутнім даром, інтуїтивною мудрістю, красою звуку. Зять композитора Олександра Скрябіна (дружиною Софроницького була Ляля-Олена) прославився інтерпретацією творів композиторів-романтиків. У відгуках про концерти часто звучало: «гіпноз виконання», «транс».
29 серпня 1961 р. від злоякісної пухлини 60-річний помер нащадок козака Боровика.
От вам і «какаяразніца?» Отак Україна втрачала та втрачає культурний генофонд.
